Сучасний період розвитку естетичної та пластичної хірургії характеризується аналізом, осмисленням і поглибленням знань про механізми передчасного старіння і інтенсивним пошуком і впровадженням у клінічну практику перспективних методів профілактики та лікування, включаючи оперативне. З метою виявлення факторів, які сприяють розвитку передчасного старіння лицьових тканин і тканин шиї, фахівцями був проведений клінічний аналіз більше ста пацієнтів.

Проблеми ANTI — AGE в сучасній медицині

Основним інструментом для реалізації поставленої мети стала формалізована карта реєстрації медичної інформації, в якій були включені клінічні, лабораторні, морфологічні ознаки, які характеризують індивідуальні особливості кожного пацієнта. Використання формалізованої карти дозволило систематизувати та аналізувати великий обсяг інформації в динаміці, встановити взаємозв’язок передчасного старіння лицьових тканин і тканин шиї з супутніми захворюваннями і несприятливими факторами зовнішнього середовища у пацієнтів різного віку.

Цікаво: Уся неприхована правда про маммопластику

Особливістю проведеного дослідження є його багатофакторність і тривалість (динамічні спостереження за пацієнтами проводилися протягом 10 років).

Етапи старіння і стану здоров’я пацієнтів

Враховуючи можливі зміни, що закономірно відбуваються з віком, цілком обґрунтовано виник

питання про особливості клінічного стану пацієнтів у різні вікові періоди, які, з урахуванням значної переваги жінок (89,7 %), були розділені на:

• Початок передчасного старіння (від 30 до 40 років);
• Період менопаузи (від 41 року до 55 років);
• Пізній період менопаузи (від 56 до 78 років).

Цікаво: Anti — Age — хірургія. Клінічні характеристики

Необхідність виділення зазначених трьох вікових груп обумовлена як особливостями механізмів старіння (внутрішніх і зовнішніх), так і необхідністю їх корекції для досягнення ефективного і тривалого ефекту лікування.

Під час ретельного аналізу цих пацієнтів, проведення спеціальних досліджень і консультацій фахівцями було встановлено, що у жінок першої вікової групи (30-40 років) передчасне старіння було наслідком численних екзо — та ендогенних факторів.

Не меншу роль відіграють хронічний стрес, невроз, психічна травма, особливо в сім’ї (приблизно у 33 % жінок). А якщо врахувати, що зараз сімейне становище жінки слід розглядати як найважливіший чинник соціального, сексуального та гормонального гомеостазу, нехтувати цими фактами не слід.

Хронічні запальні захворювання внутрішніх статевих органів, порушення функції щитовидної залози, фіброзно-кістозна хвороба молочних залоз спостерігалися у 26,7 % пацієнток. У 20 % були виявлені хронічні запальні захворювання печінки та жовчовивідних шляхів з їх дискінезією, порушення функції шлунка і кишечника, у 13,3 % — хвороби обміну речовин, в основному, ожиріння.

Із зовнішніх факторів у 53,3 % пацієнтів визначено куріння, у 26,7 % — регулярне вживання алкогольних напоїв, які розглядаються зараз в клінічній медицині, як сильнодіючий отрута, рідше — у 6,7 % спостережень — сонячне опромінення. Характерно, що ці фактори проявлялися не ізольовано, а в поєднанні.

У другій віковій групі (від 41 до 55 років) період менопаузи характеризувався зниженням функціональної здатності яєчників, на тлі чого більш ніж у половини пацієнток (56,1 %) утворилися доброякісні пухлини матки і яєчників,

у 50 % — фіброзно — кістозна хвороба молочних залоз.

Особливістю цієї вікової групи є виникнення та прогресування серцево — судинних захворювань, в першу чергу ІХС, яку діагностували у 36,3 % пацієнток, гіпертонічної хвороби (19,7 %), цукрового діабету (6,1 %). В цей період в клінічному стані, визначає якість життя жінки, негативний вплив роблять вазомоторні, емоційно — психічні порушення. Вони проявляються у вигляді клімактеричного синдрому (КС) різної вираженості (майже у всіх пацієнток).

Також збільшується частота виявлення хронічних захворювань печінки (до 43,9 %), хронічних запальних захворювань легенів (до 7,6 %), сечових шляхів (до 10,6 %), майже у 50% жінок присутній остеопороз різного ступеня вираженості. У 27,3 % пацієнток в анамнезі були вказівки на перенесену операцію внаслідок фіброміоми матки, кісти яєчника або жовчнокам’яної хвороби.

Третій період — пізньої менопаузи — характеризується не тільки вираженими віковими змінами тканин обличчя і шиї, але і наявністю в середньому на одну пацієнтку 3,9 супутніх захворювань, в основному в стадії субкомпенсації, які потребують постійної лікувальної корекції. Важливо враховувати, що в третій віковій групі частіше всього виявляють захворювання серцево — судинної системи, зокрема ІХС з нападами стенокардії і порушенням ритму серцебиття.

Відповідна реакція

Природно, сам факт наявності патології з великою частотою супутніх захворювань диктує необхідність її своєчасної діагностики і корекції. Діагностика супутніх захворювань включає ретельний аналіз усіх скарг
пацієнта, даних аналізу захворювання, фізичних, лабораторних та інструментальних методів обстеження. Всі дослідження необхідно проводити за показниками та з урахуванням їх інформативності. Корекція супутніх захворювань дозволяє нівелювати проблему високого операційного та анестезіологічного ризику, пов’язаного з ними.

На підставі аналізу накопиченого клінічного досвіду фахівці сформулювали ключові рекомендації лікувально — діагностичної тактики сучасної естетичної та пластичної хірургії обличчя і шиї:

Пристрасть до пластичної хірургії — Важка правда

Висновок

Існуюча догма, що пацієнти клінік естетичної та пластичної хірургії є майже здоровими людьми, не надто правильна, оскільки у віковий період від 30 до 40 років у 26,7 % пацієнтів виявлено супутні захворювання.

У віці від 41 до 55 роки їх кількість зростає до 56,1 % , а у віці від 56 до 78 років у кожного пацієнта в середньому спостерігається до 3,9 ± 0,3 супутньої патології, що є фактором ризику хірургічного лікування і причиною нестійкого ефекту результатів операції. Все це обумовлює необхідність цілеспрямованого обстеження пацієнтів, адекватної передопераційної підготовки, вибору знеболювання, ведення інтра – та післяопераційного періодів.