— Дайте мені точку опори – і я переверну земну кулю! – вигукнув у запалі суперечки одного разу великий Архімед, математик, філософ і геометр. Світ поки стоїть – точки опори не знайдено.
А ось у людини вона є. П’ятка.
Воістину видатна, її величність П’ятка
Масивний, але легкий кістяний куб, що не тільки дозволяє витримувати навантаження спирається на нього тіла, але ще і удари об землю при бігу і стрибках. І навіть удари палицею по п’ятах! Було й таке покарання в ходу в країнах Стародавнього Сходу.
Ну, що цікавого може бути в кістки, обтягнутою шкірою? – запитаєте Ви.
Ну, не скажіть! П’ятка – це воістину видатна (і в прямому, і в переносному сенсі слова) частина тіла. І найкращий спосіб переконатися в цьому – спробувати обійтися без неї. Походіть «на носках» якийсь час, найкраще – по сходах. Важко, незвично? От саме: опори — то – ні! І щоб не перекинутися, доводиться нахиляти тулуб вперед. А тварини взагалі змушені ходити на чотирьох ногах, т. к. п’яти у них не розвинені.
У тому, що людина так легко і невимушено пересувається і по землі, і за життя, величезна заслуга цього чудового кісткового виступу.
Саме до нього прикріплюється ахіллове сухожилля, як стебло – бутон переходить вище у литковий м’яз. Перетніть його – і нога зависне, розігнути гомілковостопний суглоб буде нічим, а, значить – не можна ні піти, ні встати навшпиньки. Буває, що діти народжуються з укороченням ахіллового сухожилля (вроджена «кінська стопа»), в іншому випадку розвивається парез малогомілкових нервів – і стопи «волочаться», доводиться високо задирати ноги, щоб вони не «косили» («кінська хода» або степпаж, один з частих і ранніх ознак алкоголізму).
А чому сухожилля називається ахілловим, знаєте?
Згідно з міфом, мати Ахіллеса викуповувала сина у водах підземної річки царства мертвих, тримаючи за п’яту. Виріс син став великим воїном, невразливим для зброї, але саме в не искупанную п’яту і потрапила стріла, спрямована одним з розгніваних богів (у греків їх було безліч). Звідси і йде вираз «ахіллесова п’ята», тобто вразливе місце.
Крім того, що п’яткова кістка є точкою опори, вона бере участь в утворенні гомілковостопного суглоба. Бачите, який це воістину безцінний орган! Бережіть його і від пошкоджень (не коліті товстий лід навіть взутою ногою), і від зайвої невиправданої навантаження (тривалого стояння, наприклад), адже від цього структура кістки змінюється. І тоді можуть з’явитися п’яткові «шпори», отакі кістяні «цвяхи», що ростуть у бік пальців і стопи всередину. Ходити на таких «підборах» незручно, та й, зрештою – боляче!
Але п’ята – це не тільки кістки, але і покриває її шкіра. А, значить, п’ятка – це ще і мозолі, і тріщини. Не варто зрізати мозолі бритвою – це може бути небезпечно. Найкраще – мильно — содові ванночки, обережна чистка пемзою, а при необхідності – ще й зволоження шкіри кремом, щоб вона залишалася м’якою, еластичною і не втрачала своїх захисних властивостей.
На шкірі п’яткових областей знаходиться багато активних точок, вплив на які голковколюванням (чи масажем) однаково добре допомагає практично при всіх недугах, починаючи від радикуліту і нежиті, продовжуючи розлади зору та слуху, включаючи шкірні хвороби. І навіть родову діяльність можна регулювати! Одні назви акупунктурних точок чого варті: «джерело води», «великий дзвін», а існує ще «вмістилище багаття», «зустріч з храмом», «нефритова подушка». Але це вже – зовсім інша, окрема розмова.
Хороший масаж – це ходьба босоніж: на носках, п’ятках, внутрішньому і зовнішньому краї стопи. А ще намагайтеся уникати тісного взуття і взуття без задника.
Любов до постійного ходіння на високих підборах дуже скоро перетворюється на «ходіння по муках»: ахіллове сухожилля, яке страждає від довгої вимушеної «безробіття» втрачає тонус (пружність), і внаслідок цього п’яти тепер просто падають, «шльопаючи» при ходьбі. До речі, така недуга, як плоскостопість – теж від неуваги до ніг, від невміння правильно ними користуватися.
Ось така вона, п’ята, «точка опори», останній притулок переляканою душі. І найнижча точка тіла. Нижче її – лише земля.
