Реальна історія: Вчення – світло!
Напередодні Тетяниного дня ми запропонували викладачам розповісти нам про своїх студентів. Тепер трохи заздримо – веселе у них життя!
Світлана Хацкевич впевнена: навчити добре шити можна будь-яку людину, і чим сильніше його бажання стати справдешнім кравцем, тим успішніше буде навчання і краще результати.
«Технологію шиття я викладаю майже 20 років, останні два роки – в «Академії «Бурда». Робота дуже цікава, – розповідає Світлана.
– Вчитися в нашу Академію приходять дивно творчі, цікаві особистості. Шиття для них – не просто хобі, а спосіб проявити свою індивідуальність. Тому і займаються наші учні з величезним задоволенням і ентузіазмом. Трапляються, звичайно, і смішні казуси. Ось як-то на занятті проходили вшивання рукавів. Тема серйозна, добре посадити рукав не так-то просто. Показую на прикладі одного рукава, як його правильно вшити, поєднати по мітках – це дуже важливо, вметать, поміряти… Один рукав загальними працями вшили, даю домашнє завдання: вшити інший рукав. Приходять мої учні на наступне заняття. Одна дівчина обурюється. Всю ніч, каже, мучилася, намагалася правильно вшити рукав, ні одна мітка не збіглася! Але я його перемогла, вшила! Дістає сукню, розкладає з гордістю. Дивимося: один рукав вшитий нормально, а інший… в горловину! Як же ми сміялися…» Показник успішності для Світлани – досягнення учнів: «Одна з моїх учениць надійшла в Британську школу дизайну, інша відкрила ательє. Приємно відчувати, що і я внесла свою частку в їх удачу».
Світлана Хацкевич
Закінчила Амурський технологічний університет за спеціальністю «інженер-технолог швейної промисловості». З 1996 року викладає технологію шиття – ось вже 20 років! Зараз Світлана навчає кравецької мистецтва учнів «Академії Бурда». Працює в Академії з самого її заснування.
Як тітка з 5-м розміром
У студентські роки Ольга Ворон навіть не уявляла собі, що стане викладачем, тим більше – у вищій школі. Всі свої здібності і знання вона збиралася вкласти в роботу по своїй спеціальності «прикладна лінгвістика». Але коли талановита студентка закінчила вуз, захистила дисертацію, то залишилася не при справах. В той час в нашій країні прикладна лінгвістика була, м’яко кажучи, не найбільш затребуваною спеціальністю. Так що, перш ніж почати викладати, Ольга Ворон придбала цікавий професійний досвід – працювала і на радіо, і в дипломатії. Ольга Дмитрівна вважає це великим плюсом: «У нашій професії головне – мати здатність до самоосвіти і сміливість зізнаватися собі і студентам, що ти не все знаєш. Завоювати повагу студентів можна тільки особистим прикладом, а добре ставлення може допомогти виправитися навіть найзапеклішому прогульникові. А ось саме складне, але важливе – навчити їх дорослому, відповідальному ставленню до життя. Хлопці з нашого університету створили у «ВКонтакте» групу «Цитатник ІМЛУ. Було приємно побачити там свої цитати з позначкою «Цікава фонетика від Ольги Вікторівни»: «Ось цей звук ви вимовляєте, ніби ви велика тітка з п’ятим розміром – поважно та гордо. А цей треба вимовити, ніби ви тітка з п’ятим розміром, але тільки ви цим незадоволені розміром».
Дивлюся, а вона – без спідниці!
Про те, що стане вчителем, Юлія за явила своїм батькам, коли ще навчалася в початковій школі. До вступу в університет закінчила педагогічний коледж і, коли почала викладати, була готова до будь-яких несподіванок. А вони, як не дивно, підстерігають викладача внз на кожному кроці. Наприклад, одного разу студент, щоб полякати однокурсниць, приніс на заняття з десяток величезних мадагаскарських тарганів! В аудиторії – писк і вереск. І що ж зробила Юлія? Банку з тарганами відібрала і поставила поруч з собою на кафедру. І в повній тиші продовжила читати лекцію. «Багато веселих випадків відбувається на іспитах – розповідає Юлія Олександрівна.
– Наприклад, одного разу дівчинка приходить, впевнено бере квиток, сідає, починає готуватися. А з чобота у неї до підлоги спускається шпаргалка-гармошка! Коли наші майбутні педагоги приходять до школи давати уроки, такі казуси відбуваються, тільки записуй! – розповідає викладач. Приходжу одного разу дивитися урок, заходжу в клас, студентка вже вітається з дітьми. Бачу дівчину в красивій піджачку. Але тут з жахом помічаю, що на ній немає спідниці або штанів – тільки лосини! Ну і, звісно, твори – невичерпне джерело студентської «мудрості». Ось наприклад:
«Професія педагога – одна з найдавніших. Точну дату її виникнення не може визначити ніхто».
«Дитина – це продукт діяльності дорослих».
Погодьтеся, студенти – це просто диво!»
Отже, радіємо!
Тетянин день і зараз привід для веселощів, адже як раз до 25 січня в більшості вузів закінчується зимова сесія, є привід відзначити. Але раніше студенти відзначали своє свято з розмахом, місцями переходить в буйство. Але головною рисою свята, яку хотілося б відродити, був, звичайно, не розгул, а єднання. Свято об’єднував всіх – інженерів, професорів, адвокатів, чиновників і студентів – нинішніх і колишніх. Давайте і ми згадаємо студентські роки і всі разом відсвяткуємо Тетянин день!