Зміст:
- Хондропротектори – що це, механізм дії
- Види
- Застосування при гонартрозі
- Протипоказання
- Лікарські форми і застосування хондропротекторів
Хондропротектори – що це, механізм дії
Хондропротектори (з лат. хондро – хрящ, протектор – захищаю) – група лікарських препаратів, що складаються з речовин, що захищають і відновлюють хрящову тканину. Суть дії цих речовин полягає в наступному:
- покращують живлення (трофіку) хряща – хрящова тканина не містить судинного русла, харчування здійснюється за рахунок речовин суглобової (синовіальної) рідини. Відповідно, ці препарати збільшують концентрацію поживних речовин у ній;
- сприяють синтезу колагенових волокон, які є матрицею для відновлення структури хряща;
- підсилюють вироблення власне хряща (хондроїтин), так як є необхідним синтетичним матеріалом;
- володіють невеликим протизапальним ефектом, що дозволяє зменшити подальше руйнування;
- стимулюють утворення більшої кількості суглобової рідини.
Види
В залежності від діючої речовини, виділяють кілька груп хондропротекторів:
- група на основі хондроїтину (хондроїтин сульфат, хондролон, структум);
- глюкозаминсодержащие препарати (артрон флекс);
- препарати з хрящів тваринного походження (алфлутоп, румалон);
- група мукополісахаридів (артепарон);
- комбіновані препарати, що містять речовини з кількох груп (терафлекс, артра).
Застосування при гонартрозі
Слід пам’ятати, що хондропротектори при артрозі колінного суглоба ефективніше на початкових стадіях захворювання. Чим більш виражене ушкодження хрящової тканини, тим складніше її відновити. Є кілька рекомендацій щодо прийому цих лікарських засобів:
- починати прийом препарату бажано після консультації лікаря та обстеження. Це дасть можливість підібрати оптимальну групу препаратів, дозу та курс застосування на підставі стадії захворювання та вираженості змін хрящів колінних суглобів;
- необхідно налаштуватися на тривалий прийом, в середньому більше місяця;
- приймати ліки потрібно після їжі, так як натщесерце воно може чинити несприятливий вплив на слизову оболонку шлунка;
- прийом препарату краще проводити в один і той же час доби, зазвичай вранці та ввечері.
Протипоказання
Хондропротектори переносяться звичайно добре, але є кілька протипоказань до їх прийому:
- непереносимість компонентів препарату може проявлятися у вигляді нудоти, головного болю. В цьому разі рекомендується прийом хондропротектора з іншої групи;
- алергічні реакції на основне або допоміжні речовини. Характеризуються появою висипки і набряку шкіри після прийому препарату. У важких випадках буває виражена реакція у вигляді анафілактичного шоку. При появі алергічних реакцій слід припинити прийом і звернутися за медичною допомогою;
- вагітність, годування грудьми – можливо негативний вплив хондропротекторів на зростаючий плід або немовля.
Лікарські форми і застосування хондропротекторів
На сучасному фармацевтичному ринку препарати хондропротекторів представлені в декількох лікарських формах:
- капсули являють собою порошок основної діючої речовини, укладений в оболонку. Характерним є те, що капсула розчиняється тільки в тонкому кишечнику, що мінімізує негативний вплив на слизову шлунка. До представників цієї форми належать – терафлекс, структум, артра, румалон. Ефективність цих форм препаратів можна помітити не раніше 2-3 місяців прийому, їх використовують на початкових стадіях гонартрозу і для його профілактики;
- ін’єкційні форми – випускаються у вигляді стерильних розчинів для внутрішньом’язових або внутрішньосуглобових ін’єкцій (алфлутоп, хондролон). Завдяки парентерального введення швидкість попадання хондропротектора в колінний суглоб вище, тому ефект від застосування наступає швидше. Результат можна помітити вже через кілька тижнів. Курс ін’єкцій в середньому 15-20 днів, зазвичай на початку курсу внутрішньосуглобове введення, потім внутрішньом’язові ін’єкції. Ця лікарська форма призначається лікарем при більш пізніх стадіях захворювання і виражених структурних змін в хрящах.
Лікування гонартрозу комплексне з обов’язковим включенням до нього хондропротекторів. Лікарську форму, курс лікування та дозування препаратів визначає лікуючий лікар, грунтуючись на їх ефективності і результатах обстеження.
