Хронічний аднексит: лікування фізичними факторами

Хронічний аднексит, або сальпінгоофорит, – це хронічне запальне захворювання маткових (фаллопієвих) труб і яєчників. Це одна з найбільш частих гінекологічних патологій – згідно з даними статистики, з нею знайома кожна друга жінка. Лікування хронічного аднекситу повинно бути комплексним. Одним з напрямків його є фізіолікування. Про те, які методи фізіотерапії використовуються при хронічному аднекситі, а також про причини виникнення, ознаки та принципи діагностики даного захворювання ми і розповімо в нашій статті.

Зміст

  • 1 Коротко про анатомію і фізіології
  • 2 Причини хронічного аднекситу
  • 3 Механізм розвитку захворювання
  • 4 Симптоми хронічного аднекситу
  • 5 Принципи діагностики хронічного аднекситу
  • 6 Принципи лікування
    • 6.1 Фізіотерапія
      • 6.1.1 Методи физиолечения, спрямовані на усунення запального процесу
      • 6.1.2 Методи, що сприяють руйнуванню спайок в малому тазу
      • 6.1.3 Методи, що сприяють відновленню функції яєчників
      • 6.1.4 Імуностимулюючі методи
      • 6.1.5 Седативні методи
      • 6.1.6 Санаторно-курортне лікування


Коротко про анатомію і фізіології

Маткові труби і яєчники – це статеві органи жінки, розташовані в малому тазу. Друга їх назва – придатки матки.

Маткова, або фаллопієва, труба являє собою парний порожнистий орган трубчастої форми довжиною 11-12 див. Порожнину тіла матки переходить у порожнину маткової труби, розмір якої дуже невеликий – становить всього 1-2 мм в діаметрі. На кінцях труб є особливі ворсинки – фимбрии.

Саме в матковій трубі яйцеклітина зустрічається зі сперматозоїдом. Так що в разі, якщо прохідність труби порушується (наприклад, внаслідок запального процесу), запліднення стає практично неможливим, а якщо воно і настає, то дуже великий ризик позаматкової вагітності.

Яєчники являють собою парний орган овальної форми розміром 2*3 см, що має залізисту структуру. Вони виробляють жіночі статеві гормони, а також містять у собі яйцеклітини. Кожен місяць в середині менструального циклу жінки з яєчника яйцеклітина виходить 1 (це явище отримало назву «овуляція»), яка захоплюється фимбриями маткової труби і потрапляє в її порожнину, де або зустрічається зі сперматозоїдом і відбувається запліднення, або ж проходить всю маткову трубу і потрапляє в порожнину матки, а потім виводиться з організму під час менструації.

Ізольоване запалення маткових труб (сальпінгіт) або яєчників (оофорит) зустрічається вкрай рідко – як правило, ці 2 органу уражаються одночасно розвивається сальпінгоофорит, або аднексит.

Причини хронічного аднекситу

Основною причиною розвитку запального процесу в маткових трубах і яєчниках є інфекція. У ролі збудника можуть виступати:

  • неспецифічна мікробна флора – нейтральна стафілло-, стрепто – і ентерококи, кишкова паличка, мікобактерія туберкульозу;
  • збудники ІПСШ – нейссерия, хламідія, уреаплазма, грибки роду кандида, мікоплазма та інші;
  • деякі патогенні віруси.

Також є дані про алергічному компоненті сальпінгоофориту.

Шляхи поширення інфекції на тканини придатків матки бувають наступні:

  • интраканаликулярный, або висхідний (з піхви і шийки матки на слизову її тіла і маткових труб, звідти – на яєчники);
  • лімфогенний (по лімфатичних шляхах з травмованою з якихось причин шийки матки безпосередньо на тканини маткової труби);
  • гематогенний (з током крові з хронічних або гострих вогнищ інфекції будь-якої локалізації – при карієсі, тонзиліті, пієлонефриті та інших захворюваннях);
  • контактний (з прилеглих до придатків матки органів – апендикса, сечового міхура і інших).

Факторами ризику розвитку аднекситу є:

  • менструація;
  • післяпологовий період;
  • аборт (як сама маніпуляція, так і після неї);
  • гінекологічний огляд без дотримання правил асептики;
  • недотримання інтимної гігієни;
  • статевий акт без застосування бар’єрної контрацепції;
  • фізичне перенапруження;
  • психоемоційні стреси;
  • переохолодження;
  • тривалий прийом сонячних ванн;
  • перегрів;
  • хронічні вогнища інфекції будь-якої локалізації;
  • імунодефіцити;
  • гіповітаміноз.

Механізм розвитку захворювання

Як правило, спочатку розвивається гострий або підгострий аднексит, який при неправильному і/або несвоєчасно розпочатому лікуванні, а також при зниженні імунної реактивності організму хронизируется.

Інфекційний агент потрапляє на тканини яєчників з фаллопієвих труб – у них розвивається запальний процес: виникає набряк, з’являються запальні ущільнення – інфільтрати, формуються спайки. Якщо обидва отвори маткової труби виявляються закритими спайками, в її просвіті накопичується слиз, труба збільшується в розмірі – розвивається гідросальпінкс.

Хронічне запалення тканин яєчників викликає розвиток в них дистрофічних змін. Результатом порушення в них мікроциркуляції стає зниження вироблення статевих гормонів, що приводить до статевих розладів, порушення менструального циклу і безпліддя.

Спайковий процес розвивається не тільки всередині маткової труби, а і в малому тазі – спайки формуються між трубами і яєчниками, стінками таза, маткою, сечовим міхуром, кишечником і сальником. Поступово сполучна тканина спайок стає більш щільною і менш еластичною, міцно пов’язуючи органи один з одним.


Симптоми хронічного аднекситу

Дана патологія протікає хвилеподібно – з періодичним чергуванням періодів ремісії і загострення.

Жінки, які страждають хронічним аднекситом, навіть у період ремісії пред’являють скарги на болі тупого, ниючого, тягнучого характеру, локалізовані в нижній частині живота. Інтенсивність болю варіюється від низької до вираженою. У багатьох пацієнток біль віддає в пряму кишку, крижі або стегно, а також супроводжується порушенням психоемоційного стану жінки стають дратівливими, плаксивими, знервованими, у деяких відмічаються навіть депресивні розлади).

Біль посилюється при русі, під час менструації, після переохолодження або психоемоційного стресу.

Мають місце і вегетативні порушення: пітливість, серцебиття та інші.

Також при хронічному аднекситі пацієнтки скаржаться на порушення менструального циклу. Менструації стають рясними і тривалими, передменструальний синдром яскраво виражений. Під час статевого акту жінки нерідко відчувають біль, а в деяких і значно знижується статевий потяг. Хворі даною патологією часто не можуть зачати, а іноді у них виникає позаматкова вагітність.

В період загострення може відзначатися підвищення температури тіла і базальної температури до субфебрильних значень.

Принципи діагностики хронічного аднекситу

На підставі скарг хворої, даних анамнезу захворювання і життя гінеколог запідозрить наявність запального процесу в області внутрішніх статевих органів. При пальпації живота в її нижніх відділах може визначатися болючість.

Під час гінекологічного огляду лікар виявить виділення з каналу шийки матки серозно-гнійного або гнійного характеру, а також збільшені в розмірах і болісні маткові труби і яєчники.

Якщо в області цих органів сформувався абсцес або пиосальпинкс, вони визначаються під пальцями фахівця як щільні утворення без чітких контурів, що відрізняються вираженою хворобливістю, нерухомі.

У периферичній крові (аналіз з пальця) будуть виявлені класичні ознаки запального процесу – збільшена ШОЕ і рівень лейкоцитів, зсув лейкоцитарної формули вліво.

На УЗД спеціаліст побачить збільшення придатків у розмірах, потовщення слизової оболонки цих органів, нерівний їх контур.

Принципи лікування

У період загострення хворий можуть бути призначені антибактеріальні, протизапальні, знеболювальні та антигістамінні препарати. Ми не будемо зупинятися на медикаментозному лікуванні, а розглянемо докладніше терапію фізичними факторами, що при хронічному аднекситі виявляється дуже ефективною.

Фізіотерапія

Лікування фізичними факторами може проводитися як при загостренні хронічного аднекситу (звичайно, коли основний запальний процес вже купейний), так і в період ремісії; як в умовах стаціонару, так і в жіночій консультації – амбулаторно. Спочатку застосовують зовнішні методики, а при мінімальних проявах запального процесу замінюють їх на внутривлагалищные.

Рідко призначають тільки один метод физиолечения – як правило, воно комплексне, оскільки різні методи впливають на організм жінки в цілому і на придатки матки зокрема різні ефекти, поєднання яких і приводить до бажаного результату.

Протипоказаннями до фізіотерапії є:

  • гострий період хвороби;
  • злоякісні пухлини;
  • ендометріоз;
  • фіброміома матки розмірами більше 6 тижнів;
  • маткова кровотеча;
  • полікістоз яєчників.

Методи физиолечения, спрямовані на усунення запального процесу

  • Лікарський електрофорез. За допомогою цього методу лікарські препарати швидше і ефективніше проникають в уражені тканини, де і надають свої ефекти. З цією метою можуть бути використані такі засоби, як антибіотики, сульфаніламіди та протизапальні препарати. Важливо знати, що не можна проводити електрофорез антибіотиків безпосередньо після прийому їх іншим шляхом – з моменту прийому таблетки повинно пройти мінімум півтори години, а після ін’єкції – 30 хвилин. Щільність струму при лікарському електрофорезі становить 0.05 мА/см2. Проводити процедури слід кожен день протягом півгодини. Курс лікування – 10 процедур.
  • УВЧ-терапія (низкоинтенсивная). УВЧ-поле сприяє зменшенню ушкоджуючої дії бактерій на слизову оболонку придатків, зниження проникності капілярів, пригнічення процесів виділення речовин, які індукують запалення. Під час процедури УВЧ-поле частотою 27.12 МГц впливає на область промежини протягом 10 хвилин. УВЧ-терапію проводять щодня протягом 8-10 днів.
  • Висхідний душ. Під час даної фізіопроцедури поліпшується мікроциркуляція в області малого тазу і обмінні процеси безпосередньо в придатках матки. Уражені тканини відновлюються швидше. Висхідний душ з температурою 35-37°С і тиском води 1-1.5 атм. приймають протягом 3-х хвилин 1 раз на 1-2 дні. Курс лікування становить 10 процедур.
  • ДМХ-терапія (низкоинтенсивная). Дана фізіопроцедури стимулює обмінні процеси в придатках матки і сприяє швидкій регенерації уражених тканин. Використовують циліндричний випромінювач, накладають його контактно в області проекції придатків на передню черевну стінку (внизу живота). Потужність випромінювання становить менше 10 Вт. Тривалість процедури 10 хвилин, частота – щоденно, курс лікування – 10 процедур.
  • Інфрачервона лазеротерапія. Ефекти цього методу физиолечения схожі з дією ДМВ-терапії – лазеротерапія покращує обмін речовин в слизовій оболонці уражених органів, а також стимулює відновні процеси в пошкоджених тканинах. Крім того, вона сприяє підвищенню активності місцевого імунітету, що допомагає організму ефективніше боротися з інфекцією. Рекомендована довжина хвилі випромінювання дорівнює 0.89-1.9 мкм, потужність – 100 мВт, режим імпульсний, 50 імп/с Тривалість процедури – 10 хвилин, частота її проведення – кожен день, курс лікування – 10 впливів.
  • Лікувальні ванни. При хронічному аднекситі особливо ефективними є йодобромні, сірководневі ванни. Іони йоду накопичуються в організмі, покращуючи обмін речовин, зменшує запальні процеси і стимулюючи процеси відновлення пошкоджених тканин. Температура води-37°С, вміст у ній іонів йоду – 10 мг/л, брому – 25 мг/л. Ванну слід приймати протягом 10-15 хвилин 1 раз на 1-2 дні. Курс лікування – 10-12 процедур. Сірководневі ванни покращують репаративні процеси в змінених запаленням тканинах. Температура води становить – 35-36°С, вміст сірководню – 50-100 мг/л. Тривалість ванни – 10 хвилин. Курс лікування – 10-12 днів.
  • Парафінотерапія. Ця теплова фізіопроцедури сприяє поліпшенню мікроциркуляції і обмінних процесів в уражених тканинах. Медичний парафін температурою 45-50°С накладають на область промежини або попереку-крижів. Тривалість аплікації – 15-20 хвилин. Частота процедур – 1 раз в 1-2 дні, курс лікування – 10 впливів.
  • Грязелікування. Лікувальні грязі зменшують кількість виділюваного ураженої слизової запального секрету, стимулюють процеси репарації та регенерації. Аплікації грязі товщиною 4-6 см з температурою 40-42°С накладають на низ живота. Тривалість процедури – до 20 хвилин, поводять її через день 10-15 разів.

Методи, що сприяють руйнуванню спайок в малому тазу

  • Ультразвукова терапія. Використовують імпульсний режим ультразвуку інтенсивністю 0.4-0.6 Вт/см2. Область впливу – проекція фаллопієвих труб і яєчників на передню черевну стінку. Тривалість процедури – 10 хвилин, частота проведення – 1 раз в 1-2 дні, курс лікування – 10 впливів.
  • Ультрафонофорез йоду або лідази. Ці препарати сприяють розсмоктуванню рубців. Інтенсивність безперервного фонофорез на ділянку нижньої частини живота становить 0,4 Вс/см2, тривалість процедури – 10 хвилин кожен день протягом 10-14 днів.

Методи, що сприяють відновленню функції яєчників

  • Мезодиэнцефальная модуляція. Ця фізіопроцедури сприяє збудженню ядер гіпоталамуса і гіпофіза, стимулюючи в них вироблення гормонів, які активують функції яєчників. Імпульсними струмами (60-80 імп/с) впливають на мозок протягом 20 хвилин 1 раз в 2 дні. Курс лікування-10 процедур.
  • Трансцеребральная УВЧ-терапія. Ефекти аналогічні таким попереднього методу физиолечения. Частота застосовуваних коливань дорівнює 27.12 МГц, потужність – 30 Вт. Тривалість процедури становить 10 хвилин, вона проводиться щоденно, курс лікування – 10 разів.

Імуностимулюючі методи

  • Висхідний і циркулярний душі. Температура води-37°С, тиск струменя – 100-150 кПа, тривалість дії – 3-5 хвилин, частота – 1 раз на день, курс лікування – 10 душів.
  • Перлинні ванни. Температура води – 36°С, концентрація повітря – 50 мг/л, тривалість прийому ванни – 10-15 хвилин, частота – кожен день, курс лікування – 10 процедур.
  • Лікувальний масаж спини. Тривалість – 20 хвилин щодня. Курс лікування – 15 процедур.

Седативні методи

  • Азотні ванни. Температура води – 36°С, концентрація азоту – 20 мг/л, тривалість ванни – 10 хвилин кожен день, курс лікування – 10 впливів.
  • Електросон. Тривалість прямокутних імпульсів становить 0.2 мс, частота їх – 5-10 Гц, сила струму – до 8 мА. Тривалість процедури – 25-40 хвилин, частота проведення – кожен день, курс лікування – 10 впливів.

Санаторно-курортне лікування

Дозволено хворим через 2 місяці після останнього загострення. Рекомендовані курорти з йодобромными, радоновими, сірководневими та хлоридно-натрієвими водами.

В результаті правильно і вчасно проведеного физиолечения хронічного аднекситу у пацієнток проходять болі, нормалізуються менструальна, статева і репродуктивна функції, а значить, істотно поліпшується якість життя жінки та її родини.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Здоровий спосіб життя