Хронічний та гострий одонтогенний остеомієліт щелепи (нижній, верхній): лікування і симптоми –

Зміст:

  • Частота появи захворювання
  • Причини появи захворювання
  • Види захворювання
  • Форми і симптоматика захворювання
  • Профілактика захворювання
  • Діагностика захворювання
  • Ускладнення захворювання
  • Лікування захворювання
  • Прогноз захворювання

Остеомієліт – це запальний процес інфекційної природи, що вражає кісткову тканину. Йому піддаються всі елементи будь-якої кістки в організмі людини. Небезпека цього захворювання в тому, що воно досить часто ускладнюється генералізацією. Це процес, при якому ураження певній галузі кісткового мозку з часом призводить до послаблення всієї кісткової системи людини.

Повернутися до змісту

Частота появи захворювання

Найбільш часто зустрічається остеомієліт щелепи. На його частку доводиться близько 70 % всіх випадків. Причому остеомієліт нижньої щелепи розвивається частіше, ніж верхній в два рази. Збудниками є золотистий стафілокок, клебсієла, синьогнійна паличка, кишкова паличка та інші грамнегативні бактерії.

Одонтогенний остеомієліт щелепи зустрічається у людей будь-якого віку, починаючи з дитинства. За статистичними даними захворювання виникає у дітей у 34,1% випадків. При цьому найчастіше йому схильні діти від 7 до 12 років. Це пов’язано з тим, що саме в даний період зуби найбільш часто вражаються карієсом та його ускладненнями.

Повернутися до змісту

Причини появи захворювання

Хронічний та гострий одонтогенний остеомієліт щелепи (нижній, верхній): лікування і симптоми

Для успішного лікування захворювання, перш за все, потрібно з’ясувати реальні причини його появи. У більшості випадків, остеомієліт щелепи викликаний попаданням інфекції в кістку через хворий і зіпсований зуб. Виділяють наступні причини розвитку запальних процесів в кістковій тканині:

  • Заражений зуб, як ускладнення періодонтиту – близько 75 % випадків;
  • Через кров;
  • Різні травми щелепи – переломи, поранення, рідше при дисфункції скронево-нижньощелепного суглоба;
  • Хронічні інфекції – тонзиліт;
  • Гострі інфекції – дифтерія, скарлатина.
  • Повернутися до змісту

    Види захворювання

    На підставі вищеназваних причин виділяють наступні основні види:

  • Одонтогенний остеомієліт щелеп. На його частку припадає близько 75% всіх зареєстрованих випадків даного захворювання. Причиною його виникнення є запущений карієс зубів. Інфекція з хворого запаленого зуба потрапляє в пульпу, потім переходить у корінь. Далі вона по лімфатичних судинах і кістковим канальцям виявляється в кістковій тканині.
  • Гематогенний остеомієліт. Причиною його виникнення є практично будь-яка хронічна інфекція. Вона може поширитися з током крові. Спочатку вражає частина кісткової тканини, а потім переходить на зуби.
  • Травматичний остеомієліт. Найбільш рідко зустрічається вид. Причиною його виникнення є рани і переломи щелепи, через які інфекція переходить на кісткову тканину.
  • Повернутися до змісту

    Форми і симптоматика захворювання

    Симптоми остеомієліту щелепи виражаються в залежності від форми перебігу захворювання, а також ступеня ураження кісткової тканини.

    Виділяють наступні стадії протікання захворювання:

  • Гостра. При цій формі спостерігається досить яскраво виражена реакція організму на що потрапила в нього інфекцію.

    Гострий остеомієліт щелепи виявляється за загальним і місцевим ознаками.

    Загальні симптоми:

    • Слабкість;
    • Нездужання;
    • Досить сильний головний біль;
    • Порушення сну;
    • Підвищена температура (вона може бути вище 38 градусів).

    Місцеві симптоми остеомієліту:

    • Хворобливі відчуття в області хворого зуба, що посилюються при пальпації або натисканні;
    • Слизова оболонка біля хворого зуба набрякає, розбухає і стає червоною;
    • Зуби на зараженому ділянці набувають рухливість;
    • Шийні лімфовузли збільшуються. Остеомієліт нижньої щелепи може призвести до зниження чутливості губ і слизової оболонки рота;
    • Аналіз крові показує ознаки запалення.

    Больові відчуття можуть іррадіювати у вухо, скроню, очну ямку.

    Гострий остеомієліт щелепи досить складно діагностувати на ранній стадії, т. к. зазвичай загальні симптоми домінують над місцевими.

  • Підгостра. Дана форма розвивається в міру затихання гострого.

    При цьому з’являється нориця, відбувається відтік запальної рідини і гною з вогнища, відповідно, хворому стає легше. Однак інфекційний процес на цьому не закінчується, і відбувається подальше руйнування кісткової тканини, з’являються омертвілі ділянки (секвестри).

  • Хронічна. Дана стадія може тривати досить довго, протягом декількох місяців, і навіть років.

    Хронічний остеомієліт щелепи характеризується періодичною зміною гострої та підгострої форм, із затиханням і загостренням. Вона супроводжується появою свищів і секвестрів. Зуби при цьому залишаються в рухомому стані, а в області вогнища інфекції щелепу уплощается.

  • Повернутися до змісту

    Профілактика захворювання

    Стовідсоткових методів, які дозволять уникнути появи остеомієліту, немає. Однак можна знизити ризик його виникнення. Серед профілактичних заходів можна назвати наступні:

  • Регулярне відвідування стоматолога і перевірка стану зубів;
  • Своєчасне лікування зубів та їх протезування;
  • Потрібно намагатися уникати всіляких травм і переломів щелепи;
  • При виникненні інфекційних захворювань необхідно намагатися швидко і повністю від них позбутися;
  • Проводити процедури по загальному оздоровленню і зміцненню імунітету;
  • Стежити за загальною гігієною рота.
  • Такі прості, але в теж час дієві заходи, які дозволять значно зменшити вірогідність появи остеомієліту щелепи.

    Повернутися до змісту

    Діагностика захворювання

    Для постановки правильного діагнозу лікар детально вивчає клінічну картину, провівши огляд і опитування пацієнта.

    Для початку проводиться загальний аналіз крові. За кількістю лейкоцитів і нейтрофілів, а також швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ) визначається наявність ураження кісткового мозку.

    Наступним етапом постановки діагнозу є рентгенограма, яка може показати зміни в структурі кістки. Крайній відділ кістки (діафіз) при остеомієліті потовщується, а середина кістки (епіфіз) уплощается.

    Замість рентгена для діагностики може використовуватися томографія. Даний спосіб більш кращий, оскільки він дозволяє не тільки побачити зміни в кістковій тканині і вогнища гною, але і визначити ступінь ураження кістки. Тобто томографія покаже і одиничні і множинні запальні процеси, а також торкнулася інфекція тільки кістка або вже поширилася далі.

    Ще більш точним способом визначення остеомієліту є фістулографія. Він полягає в тому, що в кісткову тканину вводиться контрастна речовина, а зображення виводиться на екран комп’ютера.

    При туберкульозі діагностика остеомієліту утруднено.

    Повернутися до змісту

    Ускладнення захворювання

    Хронічний та гострий одонтогенний остеомієліт щелепи (нижній, верхній): лікування і симптоми  Остеомієліт потрібно своєчасно діагностувати і лікувати, оскільки він може стати причиною досить серйозних ускладнень.

    Так, на тлі цього захворювання можуть розвинутися:

    • Сепсис, коли хвороботворні мікроорганізми потрапляють у кров і інфекція поширюється по всьому організму;
    • Запальний процес м’яких тканин обличчя і шиї (флегмони);
    • Абсцес, коли виникають обмежені гнійні запалення;
    • Деформації або переломи щелепи.

    Остеомієліт верхньої щелепи може призвести до тромбофлебіту лицевих вен і гайморитам, а нижній – до зниження рухливості або контрактурі.

    У деяких запущених випадках хворий може стати інвалідом, а в особливо складних випадках – померти.

    Повернутися до змісту

    Лікування захворювання

    При наявності будь-яких ознак і симптомів остеомієліту щелепи, потрібно відразу ж звернутися до лікаря, щоб встигнути попередити поширення запального процесу на сусідні ділянки.

    Лікування остеомієліту щелепи повинно проводитися одразу після проведення діагностики. Вибір методу безпосередньо залежить від стадії захворювання.

    При гострій формі проводиться комплексна терапія в умовах стаціонару. Першим етапом лікар оперативно обробляє гнійні вогнища в кістки, надкісниці, а також прилеглих м’яких тканинах. Потім призначається протизапальна, дезінтоксикаційна, загальнозміцнююча, стимулююча терапії. Характер та об’єм лікування призначається залежно від особливостей хвороби, місцевих симптомів. Комплексне лікування остеомієліту щелепи включає використання адаптогенів і вітамінів. Для общестимулирующего ефекту застосовується кварцове опромінення організму.

    При підгострій стадії проводяться процедури загальнозміцнюючий, імуностимулюючої, фізіотерапевтичного дії.

    В принципі лікування можна проводити медикаментозним способом, без хірургічного втручання. Однак, т. к. загальні симптоми остеомієліту щелепи зовні нагадують ознаки отруєння, то найчастіше хвороба дуже складно виявити на ранній стадії. Тому в більшості випадків потрібна термінова госпіталізація.

    Остеомієліт верхньої щелепи або нижній передбачає видалення зуба, в якому почався інфекційний процес. Гематогенна або травматична форма лікується тільки після усунення основної причини захворювання – травм, переломів, запалення.

    Одонтогенний остеомієліт щелеп вимагає ліквідації гнійного вогнища в кістки і тканинах. Після цього призначаються медикаментозні препарати, які направлені на загальне поліпшення стану організму.

    Повернутися до змісту

    Прогноз захворювання

    Прогноз повністю залежить від своєчасного лікування та здатності організму протистояти різного роду хвороботворним факторам.

    Досить часто запальний процес переходить у тривалу стадію і розвивається хронічний остеомієліт щелепи, який триває місяцями з періодичними загостреннями.

    Вчасно призначене і правильне лікування сприяють повного виліковування хворого і допомагає попередити важкі ускладнення.

    Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: