Хронічний тонзиліт – це одне з найпоширеніших захворювань в отоларингологічній практиці.
Як правило, воно виникає в результаті частого гострого запалення піднебінних мигдалин, що створює умови для хронізації патологічного процесу.
Згідно зі статистичними даними, хронічний тонзиліт у дорослих зустрічається з частотою від 4 до 37%, а у дітей – від 15 до 63%.
Поширеність у поєднанні з розвитком можливих ускладнень, які створюють загрозу для життя пацієнта, обумовлюють підвищену актуальність даного захворювання.
Причини розвитку
Хронічний тонзиліт є інфекційно-залежною запаленням, яке пов’язане з наявністю мікроорганізмів в мигдалинах.
Сприяючими факторами до даного захворювання є:
викривлення носової перегородки;
частий нежить;
алергічний риніт;
запальні процеси інших ЛОР-органів;
карієс;
вогнища хронічної інфекції в організмі;
зниження імунітету;
стан алергічної налаштованості організму, особливо в дитячому віці.
Симптоми хронічного тонзиліту
Клінічні ознаки захворювання залежать від його форми. Хронічний тонзиліт у дорослих, залежно від симптомів класифікується на такі види:
1) Проста форма.
2) Токсико-алергічна форма першого ступеня.
3) Токсико-алергічна форма другого ступеня. Проста форма характеризується наступними проявами:
загострення виникають один-два рази протягом року;
ремісії протікають безсимптомно – загальний стан пацієнта не страждає;
інтоксикаційний синдром відсутній;
ускладнень не спостерігається.
Для токсико-алергічної форми характерні такі ознаки, як:
часте виникнення загострень;
між загостреннями порушено загальний стан, є імунологічні зміни і т. д.
Основними об’єктивними ознаками хронічного тонзиліту є наступні:
1) Збільшення поруч розташованих до миндалинам вузлів, поява їх хворобливості.
2) Передні і задні дужки спаяні з піднебінної мозочка, то говорить про хронічному запальному процесі (для виявлення цієї ознаки лікар виробляє зондування простору між дужками і мозочка).
3) Поява набряклості в кут, який утворений збіжними передніми і задніми дужками мигдалин.
4) Збільшення країв дужок.
5) Почервоніння передніх дужок, яке присутнє практично постійно на відміну від гострого тонзиліту.
6) Гнійний наліт в лакунах піднебінних мигдаликів, який завжди присутній при загостренні запального процесу.
7) Неприємний запах гнійного нальоту, який може обмежувати соціальну роль пацієнта.
Діагностика хронічного тонзиліту
Діагностичний пошук при підозрі на хронічний тонзиліт включає в себе проведення наступних досліджень:
1) Фарингоскопия – уважний огляд піднебінних мигдалин і прилеглих областей з метою виявлення основних ознак захворювання.
2) Загальноклінічний аналіз крові для оцінки виразності запальної реакції.
3) Бактеріологічне дослідження виділень з піднебінних мигдаликів з визначенням чутливості до антибіотиків.
4) Біохімічне дослідження крові для виявлення маркерів імунного процесу – серомукоїд, сіалові кислоти, фібриноген та інші. Однак для встановлення остаточного діагнозу хронічного тонзиліту лікаря досить провести ретельний аналіз скарг пацієнта та провести фарингоскопиию.
Читайте також: симптоми і лікування тонзиліту.
Можливі ускладнення
У випадку, якщо діагностика та лікування хронічного тонзиліту у дорослих запізнюється з різних причин (небажання пацієнта, відмова від лікування тощо), розвиваються певні ускладнення.
хронічна інтоксикація збочення роботи імунної системи за рахунок постійної алергізації.
До того ж хронічний тонзиліт є сприяючим фактором для розвитку багатьох патологічних процесів з боку практично всіх органів і систем. Це відбувається за рахунок порушення механізмів ендокринної та нейро-рефлекторної регуляції.
Таким асоційованими станами є порушення оваріально-менструального циклу, депресія, енцефалопатія, синдром Меньєра та багато інших.
Лікування хронічного тонзиліту
Лікування хронічного тонзиліту може проводитися як консервативними методами, так і за допомогою хірургічного втручання. Як правило, лікувальні заходи практично завжди починають з консервативного етапу.
Він включає в себе:
1) Промивання піднебінних мигдалин антисептичними розчинами, які проникають в лакуни, де зосереджені патогенні мікроорганізми.
2) Фізіотерапевтичні процедури – застосування ультразвуку, УВЧ-терапії та ультрафіолетового опромінення. Застосування антибіотиків виправдано тільки у випадку загострення хронічного тонзиліту. Перевагу сучасна отоларингологія віддає напівсинтетичним пеніцилінів, цефалоспоринів та макролідів.
Протизапальні засоби використовують при вираженій реакції організму, яка проявляється високою температурою, явищами інтоксикаційного синдрому і т. д. З цією метою показані парацетамол, фенілефрин та інші.
Основними показаннями до проведення хірургічного лікування, тобто видалення піднебінних мигдалин, є:
відсутність терапевтичного ефекту від двох курсів вищезазначеної терапії;
тонзиліт, на фоні якого розвинувся паратонзіллярний абсцес;
сепсис тонзилогенного походження;
гломерулонефрит на тлі тонзиліту;
ревматизм;
підозра на малігнізацію (малігнізація) патологічного процесу.
Однак перед проведенням оперативного втручання обов’язково оцінити можливі протипоказання. До них відносяться:
серцево-судинна патологія з вираженою недостатністю кровообігу;
виражена недостатність функції нирок;
некомпенсований цукровий діабет;
некоррегированная артеріальна гіпертензія, при якій існує реальна загроза гіпертонічного кризу і інтенсивного кровотеча з післяопераційної рани;
захворювання системи крові, при яких висока ймовірність кровотечі.
Операцію доводиться відстрочити у таких клінічних випадках:
нелікований карієс;
гострий пародонтит;
менструація;
термін вагітності, близько до доношеної;
виражена атрофія верхніх відділів дихальної системи.
Вкрай рідко можуть розвинутись ускладнення тонзилектомії, до яких відносяться:
кровотеча з післяопераційної рани;
проникнення повітря під шкіру;
гематома глотки;
запальні ускладнення (отит, стоматит, глосит та інші);
загострення загальних захворювань.
Профілактика
Профілактика хронічного тонзиліту – не що інше як профілактика і лікування ангіни, тобто гострого ураження піднебінних мигдаликів. Вона складається з наступних заходів:
зміцнення імунних сил організму різними способами;
виключення переохолодження;
регулярне виконання фізичних вправ;
прогулянки на свіжому повітрі;
загартовування, проводиться за правилами;
своєчасне лікування стоматологічних захворювань і захворювань ЛОР-органів;
Хронічний тонзиліт – це одне з найпоширеніших захворювань в отоларингологічній практиці. 
Клінічні ознаки захворювання залежать від його форми. Хронічний тонзиліт у дорослих, залежно від симптомів класифікується на такі види:
Лікування хронічного тонзиліту може проводитися як консервативними методами, так і за допомогою хірургічного втручання. Як правило, лікувальні заходи практично завжди починають з консервативного етапу.
