Приблизно кожен восьмий випадок важкої патології колінного суглоба пов’язаний з хворобою Гоффа (липоартрозом). Це поширене захворювання може вимагати спеціальних методів обстеження для виключення діагностичних помилок.
Своєчасне виявлення захворювання і правильна лікувальна тактика дозволяють уникнути важких патологічних змін і обійтися без хірургічного втручання.
Зміст:
- Етіологічні фактори та механізм порушень
- Основні клінічні симптоми та відмітні ознаки
- Застосовувані методи лікування
- Результативність лікування
- Профілактичні заходи
Етіологічні фактори та механізм порушень
Хвороба Гоффа колінного суглоба супроводжується процесом переродження жирової тканини в суглобовій порожнині. При цьому захворюванні виявляється пошкодження жирового тіла в місці крилоподібних складок. У більшості випадків причина, від чого утворюється пошкодження жирового тіла, – це травма в області колінного суглоба (передній відділ). Травмує фактор може бути значного разового характеру або систематичними невираженими травмуючими впливами (часті різкі згинальні рухи в коліні, положення тіла в опорі на коліна, викликають здавлювання).
Жирові часточки при механічному впливі пошкоджуються (порушується цілісність, відбувається защемлення), що спричиняє утворення крововиливів, набряку і розвиток запального процесу. На місці пошкодження відбувається замісне розростання фіброзної сполучної тканини. Перетворена жирова тканина втрачає пружні та еластичні властивості – порушується амортизуюча функція суглоба. При прогресуванні процесу розростання фіброзна тканина поширюється в суглобовому просторі між кістковими виростків (великогомілкової та стегнової кістки). На цьому етапі посилюються запальні і болючі прояви, наростає процес обмеження рухливості в суглобі. Відбувається блокування суглоба розрослася тканиною жирового тіла.
Подібні зміни можуть відбуватися і при гормональних змін в організмі жінки у віковому періоді від 45 до 65 років (перед – або постменопаузный періоди), коли піддається гіперплазії і переродження тіло Гоффа (крилоподібні складки складаються з жирової тканини). При цьому аналогічно з посттравматичними змінами відбувається втрата амортизаційної функції суглоба.
Основні клінічні симптоми та відмітні ознаки
Для захворювання характерна досить типова клінічна картина. Основна симптоматика включає в себе:
- больові прояви (найчастіше один з перших ознак, що звертають на себе увагу);
- визначається припухлість в передній, нижній частині суглоба;
- парне (з двох сторін від зв’язки надколінка) освіта, яка виникає крепітацією і псевдофлюктуацией;
- функціональне ослаблення колінного суглоба і зниження стійкості опорної ноги;
- зниження функції чотириголового м’яза стегна (неповне розгинання в колінному суглобі).
На підставі скарг пацієнта не завжди можливо остаточно встановити діагноз захворювання. Обстеження методом МРТ дозволяє безпомилково поставити остаточний діагноз. Метод діагностики за допомогою магнітно-резонансної томографії – це високоінформативний спосіб визначення розмірів і меж м’яких тканин (утворень), який дозволяє виявити гіперплазовані жирові тіла Гоффа.
Існують і інші додаткові методи обстеження. Крім інвазійного методу обстеження (артроскопія) застосовується також рентгенографічне дослідження суглоба з наповненням його порожнини киснем (артропневмография).
Застосовувані методи лікування
Мета лікувального процесу – відновлення повноцінного функціонального стану колінного суглоба. Для цього необхідно придушити запальний процес, запобігти розростання жирової тканини і уникнути блокування суглоба, зміцнити чотириглавий м’яз стегна. При відновленні нормального фізіологічного стану суглоба і м’язової системи стає можливим відновлення функціонального рівноваги і працездатності суглоба.
На ранніх етапах захворювання завжди ефективно консервативне лікування проводиться амбулаторно. Основні напрямки терапії включають:
- спокій і щадний руховий режим для хворого суглоба;
- ін’єкційне введення кортикостероїдних препаратів пролонгованої дії в суглобову порожнину;
- оксигенація хворого суглоба (введення кисню в порожнину суглоба);
- лазеротерапія;
- електростимуляція м’язових груп стегна і гомілки;
- лікувальна фізкультура та масаж, спрямовані на зміцнення м’язів (особливо чотириголового м’яза стегна).
У разі безуспішності терапевтичного лікування та у випадках, що далеко зайшов захворювання, при важкому перебігу, застосовують хірургічні методи медичної допомоги. Малотравматичним методом хірургічного лікування є артроскопія (метод також використовується для діагностики). За механізмом виконання він порівняємо з ендоскопічної хірургії. Проводиться два проколу з отворами по 0,5 см і під відеоспостереженням спеціальним інструментом, адаптованим для доступу в операційну область, здійснюється процес резекції розрослися фіброзно-жирових утворень.
Результативність лікування
Прогноз розвитку захворювання при правильно підібраному лікуванні завжди сприятливий. Наслідки клінічних проявів повністю зникають: відбувається процес відновлення рухових порушень, нормалізується ослаблена м’язова функція, відновлюється опорна стійкість ноги. Сприятливий прогноз і після артроскопичного лікування. Залишилися часточки жирової тканини повністю відновлюють анатомічні суглобові освіти, і відновлюється амортизаційна функція суглоба.
Профілактичні заходи
Враховуючи етіологію захворювання та характеру його перебігу, слід звернути увагу на попередження травматизації колінного суглоба:
- уникати навантажень або різких рухів, здатних викликати травму суглоба;
- застосовувати захисні наколінники у працівників окремих професій, поза яких передбачає опору на коліна.
В якості профілактики ускладненого патологічного процесу має значення своєчасна правильна діагностика захворювання, що дозволяє провести ефективну консервативну терапію і уникнути хірургічного втручання.