Хвороба Гоффа колінного суглоба: причини, симптоми, лікування

Приблизно кожен восьмий випадок важкої патології колінного суглоба пов’язаний з хворобою Гоффа (липоартрозом). Це поширене захворювання може вимагати спеціальних методів обстеження для виключення діагностичних помилок.
Своєчасне виявлення захворювання і правильна лікувальна тактика дозволяють уникнути важких патологічних змін і обійтися без хірургічного втручання.

Зміст:

  • Етіологічні фактори та механізм порушень
  • Основні клінічні симптоми та відмітні ознаки
  • Застосовувані методи лікування
  • Результативність лікування
  • Профілактичні заходи

Етіологічні фактори та механізм порушень

Хвороба Гоффа колінного суглоба супроводжується процесом переродження жирової тканини в суглобовій порожнині. При цьому захворюванні виявляється пошкодження жирового тіла в місці крилоподібних складок. У більшості випадків причина, від чого утворюється пошкодження жирового тіла, – це травма в області колінного суглоба (передній відділ). Травмує фактор може бути значного разового характеру або систематичними невираженими травмуючими впливами (часті різкі згинальні рухи в коліні, положення тіла в опорі на коліна, викликають здавлювання).
Жирові часточки при механічному впливі пошкоджуються (порушується цілісність, відбувається защемлення), що спричиняє утворення крововиливів, набряку і розвиток запального процесу. На місці пошкодження відбувається замісне розростання фіброзної сполучної тканини. Перетворена жирова тканина втрачає пружні та еластичні властивості – порушується амортизуюча функція суглоба. При прогресуванні процесу розростання фіброзна тканина поширюється в суглобовому просторі між кістковими виростків (великогомілкової та стегнової кістки). На цьому етапі посилюються запальні і болючі прояви, наростає процес обмеження рухливості в суглобі. Відбувається блокування суглоба розрослася тканиною жирового тіла.

Подібні зміни можуть відбуватися і при гормональних змін в організмі жінки у віковому періоді від 45 до 65 років (перед – або постменопаузный періоди), коли піддається гіперплазії і переродження тіло Гоффа (крилоподібні складки складаються з жирової тканини). При цьому аналогічно з посттравматичними змінами відбувається втрата амортизаційної функції суглоба.

Основні клінічні симптоми та відмітні ознаки

Для захворювання характерна досить типова клінічна картина. Основна симптоматика включає в себе:

  • больові прояви (найчастіше один з перших ознак, що звертають на себе увагу);
  • визначається припухлість в передній, нижній частині суглоба;
  • парне (з двох сторін від зв’язки надколінка) освіта, яка виникає крепітацією і псевдофлюктуацией;
  • функціональне ослаблення колінного суглоба і зниження стійкості опорної ноги;
  • зниження функції чотириголового м’яза стегна (неповне розгинання в колінному суглобі).

На підставі скарг пацієнта не завжди можливо остаточно встановити діагноз захворювання. Обстеження методом МРТ дозволяє безпомилково поставити остаточний діагноз. Метод діагностики за допомогою магнітно-резонансної томографії – це високоінформативний спосіб визначення розмірів і меж м’яких тканин (утворень), який дозволяє виявити гіперплазовані жирові тіла Гоффа.

Існують і інші додаткові методи обстеження. Крім інвазійного методу обстеження (артроскопія) застосовується також рентгенографічне дослідження суглоба з наповненням його порожнини киснем (артропневмография).

Застосовувані методи лікування

Мета лікувального процесу – відновлення повноцінного функціонального стану колінного суглоба. Для цього необхідно придушити запальний процес, запобігти розростання жирової тканини і уникнути блокування суглоба, зміцнити чотириглавий м’яз стегна. При відновленні нормального фізіологічного стану суглоба і м’язової системи стає можливим відновлення функціонального рівноваги і працездатності суглоба.

На ранніх етапах захворювання завжди ефективно консервативне лікування проводиться амбулаторно. Основні напрямки терапії включають:

  • спокій і щадний руховий режим для хворого суглоба;
  • ін’єкційне введення кортикостероїдних препаратів пролонгованої дії в суглобову порожнину;
  • оксигенація хворого суглоба (введення кисню в порожнину суглоба);
  • лазеротерапія;
  • електростимуляція м’язових груп стегна і гомілки;
  • лікувальна фізкультура та масаж, спрямовані на зміцнення м’язів (особливо чотириголового м’яза стегна).

У разі безуспішності терапевтичного лікування та у випадках, що далеко зайшов захворювання, при важкому перебігу, застосовують хірургічні методи медичної допомоги. Малотравматичним методом хірургічного лікування є артроскопія (метод також використовується для діагностики). За механізмом виконання він порівняємо з ендоскопічної хірургії. Проводиться два проколу з отворами по 0,5 см і під відеоспостереженням спеціальним інструментом, адаптованим для доступу в операційну область, здійснюється процес резекції розрослися фіброзно-жирових утворень.

Результативність лікування

Прогноз розвитку захворювання при правильно підібраному лікуванні завжди сприятливий. Наслідки клінічних проявів повністю зникають: відбувається процес відновлення рухових порушень, нормалізується ослаблена м’язова функція, відновлюється опорна стійкість ноги. Сприятливий прогноз і після артроскопичного лікування. Залишилися часточки жирової тканини повністю відновлюють анатомічні суглобові освіти, і відновлюється амортизаційна функція суглоба.

Профілактичні заходи

Враховуючи етіологію захворювання та характеру його перебігу, слід звернути увагу на попередження травматизації колінного суглоба:

  • уникати навантажень або різких рухів, здатних викликати травму суглоба;
  • застосовувати захисні наколінники у працівників окремих професій, поза яких передбачає опору на коліна.

В якості профілактики ускладненого патологічного процесу має значення своєчасна правильна діагностика захворювання, що дозволяє провести ефективну консервативну терапію і уникнути хірургічного втручання.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Здоровий спосіб життя