Хвороба Рейтера: симптоми і лікування

Хвороба Рейтера: симптоми і лікуванняХвороба Рейтера – захворювання з аутоімунним процесом, пусковим механізмом якого є інфекція. Характеризується запаленням сечостатевого тракту (уретрит), конъюктивы і суглобів. Лікування спрямоване на знищення інфекції і зниження вираженості запального процесу.
Зміст:

  • Хвороба Рейтера – що це таке, причини та механізм розвитку
  • Симптоми хвороби Рейтера
  • Діагностика
  • Лікування хвороби Рейтера

Хвороба Рейтера – що це таке, причини та механізм розвитку

Суть захворювання полягає у виробленні антитіл до власних тканин організму. Пусковим в розвитку патології є інфекційний процес. У відповідь на потрапляння збудника імунітет виробляє антитіла, які паралельно вражають тканини суглобів, кон’юнктиву і слизову оболонку сечостатевого тракту. Цей синдром звичайно розвивається не у всіх, а лише у людей з підвищеною активністю імунної системи. Основні причини розвитку патології:

  • інфікування хламідіями – антигенна структура цього збудника має схожість з рецепторами тканин суглобів, що призводить до вироблення перехресного імунітету і подальшого аутоімунного запалення. Запалення суглобів у цьому випадку називається хламідійний артрит. Трохи рідше аутоімунне запалення може викликати кишкова інфекція;
  • спадкова схильність – підвищена активність імунної системи передається у спадок від батьків. Хвороба Рейтера часто супроводжується іншими аутоімунними процесами;
  • статева ознака – у жінок ймовірність захворіти значно вище, ніж у чоловіків.

Симптоми хвороби Рейтера

Прояви захворювання мають ряд характерних особливостей:

Хвороба Рейтера: симптоми і лікування

  • період від моменту інфікування організму до появи проявів (період інкубації) в середньому складає близько 1-2 тижнів;
  • початок захворювання характеризується появою ознак запалення сечостатевого тракту (уретрит). З’являються різі при сечовипусканні, зміни в сечі, які виявляються лабораторно;
  • через кілька днів приєднуються явища кон’юнктивіту у вигляді відчуття піску в очах. Кон’юнктиви гипереміровані (почервоніння);
  • після закінчення 1-2 тижнів, іноді й кількох місяців, з’являється біль і почервоніння в області великих суглобів. Найчастіше уражаються колінні і тазостегнові суглоби. Запалення має властивість поширюватися на інші суглоби, зазвичай це відбувається знизу вгору. Пізніше всіх уражаються суглоби верхніх кінцівок. Шкіра над суглобом гіперемована, набрякла, сам суглоб збільшується в об’ємі, рухи в ньому утруднені;
  • хвороба Рейтера має затяжний перебіг з періодами поліпшення (ремісія) і погіршення (рецидив). Лікування тривале – від декількох місяців до півроку.

Діагностика

На підставі характерних симптомів можна поставити клінічний діагноз хвороби Рейтера. Для диференціальної діагностики, з’ясування етапу захворювання і вираженості змін використовуються методи додаткової лабораторної та інструментальної діагностики:

  • аналіз крові вказує на наявність запалення в організмі за рахунок підвищення швидкості осідання еритроцитів. Збільшення кількості лейкоцитів (клітини імунної системи) вказує на наявність в організмі бактерій;
  • аналіз сечі клінічний виконується з метою визначення уретриту, при цьому в сечі виявляються лейкоцити і білок;
  • визначення в плазмі крові антитіл до хламідій необхідно для підтвердження наявності збудника в організмі;
  • виявлення генетичного матеріалу хламідій – за допомогою полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) визначається генотип хламідій. Це найбільш точна діагностика хламідійної інфекції в організмі;
  • рентгенографія та ультразвукове дослідження суглобів допомагають визначити ступінь структурних змін у суглобах.

Хвороба Рейтера: симптоми і лікування

Лікування хвороби Рейтера

Терапія є комплексною, виділяють декілька підходів:

  • етіотропна терапія спрямована на знищення бактерій збудників інфекційного процесу. Для цього використовуються антибіотики з широким спектром відносно бактерій (еритроміцин, амоксиклав). Курс прийому антибіотиків повинен становити не менше 7 днів;
  • патогенетична терапія – основна мета цього лікування спрямована на зменшення вираженості запального процесу. Це досягається за допомогою застосування протизапальних засобів (диклофенак, ортофен, ревмоксикам). Курс прийому залежить від зниження інтенсивності симптомів, але не більше 10 днів, щоб не спровокувати медикаментозний гастрит і виразкову хворобу. У разі неефективності цієї групи препаратів додатково використовуються глюкокортикостероїди – гормональні протизапальні засоби;
  • симптоматична терапія спрямована на зменшення вираженості симптомів, застосовуються знеболюючі препарати для зниження інтенсивності болю в суглобах, очні краплі, сечогінні препарати;
  • реабілітація – відновлення функціональної активності суглобів під контролем лікаря використовується лікувальна гімнастика. Навантаження і об’єм рухів у суглобах збільшують поступово.

В цілому терапія хвороби Рейтера тривала. У половині випадків відзначається повторне захворювання після проведеного лікування. У 25% випадків захворювання здобуває затяжний перебіг. Тому ранній початок терапії більш ефективно. У разі появи перших проявів потрібно якомога швидше звернутися за спеціалізованою медичною допомогою.

Подобається? Поділіться з друзями:
Здоровий спосіб життя