Як лікувала грижу поперекового відділу хребта

Мене звати Марія, будучи молодою дівчиною (21 рік, зараз мені 34), я працювала на складі комплектовщиком товару. Доводилося тягати важкі коробки практично постійно. Через деякий час, моя спина, а конкретно поперековий відділ, стала подавати неприємні сигнали у вигляді стріляючої болю і нездатності розігнутися з положення нахилу вперед. Біль була нестерпна, я намагалася вживати заходів, не вдаючись до допомоги лікаря. Але надовго мене не вистачило.

Зі своєю проблемою я звернулася до невропатолога. На прийомі лікар попросив назвати симптоми, які супроводжують мого стану. Вони були наступними: стріляючий біль в поперековому відділі; печіння в області попереку; біль, иррадирующая в сідницю і стегно. Лікар поставив діагноз: корінцевий синдром. І так, з року в рік, я ходила від одного лікаря до іншого. Діагноз був один і той же: остеохондроз поперекового відділу і корінцевий синдром. Жоден світила медицини не натякнув на те, що це може бути грижа поперекового відділу хребта. Відповідно, лікування призначалося теж практично однакова, з різними варіаціями назв препаратів.

В комплекс лікування входив прийом НПЗЗ (нестероїдні протизапальні засоби Кетонал, Вольтарен, Кеторолак тощо), вітамінів групи В (Мільгамма, Комбилипен, Нейромультивит) і знеболюючі крему і мазі (Быструм гель, Долгит, Вольтарен, Диклофенак та ін). Зазвичай лікування призначалося на 7-10 днів або до зникнення симптомів захворювання.

Приголомшливий діагноз

Про те, що в мене грижа поперекового відділу хребта, я дізналася після МРТ, яке було зроблено 29.09.2013. На МРТ мене направив черговий невропатолог після прийому 28.09.2013, до якого я звернулася з дуже сильними болями в попереку, сідниці, стегна і гомілки. Своє припущення про наявність грижі поперекового відділу хребта вона висловила мені відразу, і це був перший лікар за 11 років, який задався таким питанням.

У розшифровці до знімків МРТ був позначений діагноз: грижа поперекового відділу хребта, стеноз хребтового каналу і дегенеративно-дистрофічні зміни попереково-крижового відділу.

Як лікувала грижу поперекового відділу хребта

грижа поперекового відділу хребта, стеноз хребтового каналу і дегенеративно-дистрофічні зміни попереково-крижового відділу

Мої симптоми, кричущі про наявність грижі поперекового відділу хребта

Все почалося 04.09.2013 р. з таких симптомів: біль в попереку; напруга м’язів спини (вони ставали дубовими); біль по задній поверхні стегна; біль в гомілці. Через 6 днів до цих симптомів додалися ще деякі явища.

11.09.2013 р. я прокинулася вранці, ледве сповзла з ліжка і як зазвичай збирається на роботу. Вийшла з дому, але йти нормально не змогла. Від болю в нозі з’явилася кульгавість. Далі з’явився симптом у вигляді оніміння зовнішньої сторони гомілки і колючі неприємні відчуття в пальцях ніг. Я не особливо надала значення цих симптомів, так як не могла їх пов’язати з болями в спині. На наступний день я пішла до лікаря, де описала всі свої відчуття. Доктор запитала, чи не було у мене такого симптому, як неконтрольоване підгинання коліна з хворої сторони. І я згадала, що таке відбувалося і не один раз. Цей симптом вказує на випадання колінного рефлексу через компресії (стискання) корінця нерва і є дуже тривожною ознакою.

Ще ряд ознак був виявлений в ході подальших прийомів. Симптоми були такі:

  • при наявності грижі поперекового відділу хребта лежачи на спині, неможливо підняти випрямлену ногу з ураженої сторони більш ніж на 30 градусів;
  • сидячи на кушетці у мене не виходило випрямляти ноги, це завдавало сильний біль;
  • стоячи прямо, дуже боляче нахиляти голову вперед і притиснути підборіддя до грудей. Дані дії супроводжуються болями в поперековому відділі хребта.

Після всіх маніпуляцій і постановки діагнозу грижа поперекового відділу хребта, лікар запропонувала консервативне (лікарськими препаратами) лікування, сподіваючись на те, що можна купірувати напади болю і прибрати симптоми захворювання, тим самим полегшивши мої страждання.

Як лікувала грижу поперекового відділу хребта

Приголомшливий діагноз

Призначені були наступні процедури:

  • крапельниці з Дексаметазоном, Баралгіном і Ксефокамом (10 днів);
  • лікування лазером і ультразвуком (10 днів);
  • блокади Новокаїном в області поперекового відділу і сідниці (2 дні);
  • призначення протиепілептичних препаратів для купірування нейропатіческой болю (14 днів).
  • Дане лікування було призначено після МРТ в комплексі курс зайняв 14 днів. Але полегшення так і не було.

    Розчарування від лікування, яке не допомогло

    11.10.2013 закінчився курс лікування, підійшов до кінця мій лікарняний, відпустка, і прийшов відчай. На прийомі мій невропатолог повідомив, що він зробив усе, що міг. Симптоми нікуди не поділися, а в якийсь проміжок часу відчуття і біль тільки посилився. У висновку МРТ була рекомендація, що в моєму випадку необхідна очна консультація нейрохірурга. Доктор, назначавший моє лікування, погодився з цією рекомендацією і сказав, що настав час для звернення до нейрохірурга.

    Звичайно, я дуже сильно переживала і розуміла, що напрямок до нейрохірурга говорить про те, що операція неминуча на 98%.

    14.10.2013 я спробувала вийти на роботу, але провівши півдня за комп’ютером, я зрозуміла, що працювати неможливо. Болі стали ще сильніше, сидіти не виходило, стояти і ходити теж. З 15.10.2013 я відкрила новий лікарняний лист, звернувшись до невропатолога в поліклініку за місцем проживання. Лікування було призначено стандартне, але я для себе вирішила, що далі так тривати не може і треба йти здаватися до нейрохірурга.

    Шлях у нейрохірургію і назад

    15.10.2013, приїхавши з поліклініки, я зайнялася пошуком всіляких контактів нейрохірургів нашого міста і відгуків про них. В цей же день я здзвонилася з потрібним доктором, повідомила про те, що в мене грижа поперекового відділу хребта, назвала симптоми і розповіла про пройдений лікуванні. Лікар призначив зустріч на 16.10.2013 і нагадав про те, щоб я прихопила з собою знімки МРТ, укладення та призначення лікування.

    16.10.2013 я приїхала в лікарню, супроводжував мене брат, так як самостійно йти я не могла. (Мене вистачало на 3-5 метрів, далі я присідала навпочіпки зі сльозами на очах, або повисала на паркані. Проходили повз люди пропонували свою допомогу, бачачи мій стан. Вдома я теж не могла пересуватися без сліз.) Як тільки я зайшла в кабінет до лікаря, він відразу повідомив про те, що мені потрібна операція, при чому, чим швидше, тим краще. Я дуже здивувалася і сказала, що він навіть не бачив моїх знімків, і ми не обмінялися і парою слів. На що він зауважив, що йому все і так зрозуміло з моєї ходи, виразу обличчя і того, як я сиджу на стільці.

    Природно, доктор ознайомився зі всіма документами, переглянув знімки, ще раз розпитав про пройдений лікування і симптоми, і виписав направлення на госпіталізацію та проходження медкомісії перед хірургічним втручанням. Діагноз грижа поперекового відділу хребта був підтверджений.

    З 17.10.2013 за 24.10.2013 мною була пройдена медкомісія, здати необхідні аналізи. 25.10.2013 я поступила у відділення нейрохірургії для підготовки і проведення операції по видаленню грижі поперекового відділу хребта. До слова сказати, грижа моя була розміром 1,2 см і поширювалася не тільки в сторону, але і в хребетний канал.
    Це і збільшувало мою ситуацію. З-за стенозу хребетного каналу симптоми були більш виражені, і консервативне лікування виявилося неефективним.

    З 25.10.2013 я лежала в стаціонарі, готуючись до операції. Операція була призначена на 06.11.2013 р. В цей проміжок часу мені не призначали лікування. В якийсь момент мені навіть здалося, що мені вже набагато краще, я не так сильно кульгаю і операція може мені і не потрібна зовсім. Але доктор тільки посміхався мені у відповідь. Такий симптом, як оніміння гомілки, ніяк не зникав. А значить, потрібна операція. Якщо грижу поперекового відділу хребта розміром від 0,9 см до 1,2 см не видаляти, то наслідки можуть бути дуже плачевними. Як пояснив лікар, з часом нога може всохнути і повністю втратити чутливість.

    Настав день операції. Я дуже сильно хвилювалася з приводу того, як все пройде, який буде наркоз, як я з нього вийду та інше. Але найголовніше переживання було в тому, що в мені поселився страх, що операція може бути неефективна. Перед початком прийшов нейрохірург, який повинен був оперувати і заспокоїв мене. Це вселило надію на хороший результат.

    Операція пройшла успішно, грижу поперекового відділу хребта видалили, залишивши маленький шрам на спині, трохи вище куприка. Радості моїй не було меж, тому що біль пішла! В один момент, пішла і не поверталася на протязі всього дня. Для мене це подія було фантастикою. Але з’явилося багато інших відчуттів і турбот.

    Відновлення після операції здавалося нісенітницею

    Після всіх болю, мук і лікувань, що я пережила і відчула, відновлення після операції для мене здавалося пліви справою. Але і тут я дуже помилялася. Відновлення після операції по видаленню грижі поперекового відділу хребта тривало рік. Місяць після оперативного втручання не можна сидіти, специфічного лікування немає, тільки профілактичне: лікувальна гімнастика, басейн і заборона на підняття важких предметів вагою понад 5-ти кг. Зарядка в перший час мені давалася важко, так як потрібно було її виконувати щодня (тривалість 40 хвилин), перемагаючи біль і лінь. Але бажання бути повноцінною людиною взяло верх.

    У перший місяць, доки не можна було сидіти, я здійснювала піші прогулянки по 2-3 км, для зміцнення м’язів спини. Потім приєднала до своїх зарядкам і прогулянок заняття в басейні по 40 хв 3 рази в тиждень і через рік стала відчувати, що повноцінне життя до мене повернулася.

    Поради і висновки бувалого людини в такому делікатному питанні

    Якщо раптом ви підозрюєте, що у вас може бути та сама грижа поперекового відділу хребта, необхідно прислухатися до свого тіла і зрозуміти, чи є у вас наступні симптоми:

  • скутість м’язів спини (аж до того, що порушена рухливість скутого ділянки);
  • біль, що поширюється на сідницю, стегно, гомілка, щиколотку і пальці ноги;
  • випадання колінного рефлексу (відчуття, що нога в коліні сама підгинається, наприклад, коли ви стоїте на прямих ногах);
  • кульгавість через больових відчуттів в ногах;
  • прийняття вимушеної пози для полегшення болю (нагинання вперед або в сторону, присідання або вставання на карачки);
  • больовий синдром не купірується лікарськими засобами, блокадами;
  • в положенні лежачи на спині неможливо підняти випрямлену ногу з ураженої сторони більш ніж на 30 градусів.
  • При наявності даних симптомів необхідно негайно звернутися до лікаря для проведення діагностики та призначення ефективного лікування, а в якихось особливих випадках і операції.

    Головний висновок, який я для себе зробила, полягає в тому, що грижу вилікувати неможливо. З нею або живуть (якщо розмір грижі до 0,8-0,9 см), купируя напади болю; або видаляють хірургічним шляхом. Третього не дано. Головне лікування грижі поперекового відділу хребта – це профілактика її появи. Потрібно зміцнювати м’язи спини, вести рухливий спосіб життя і дбайливо і правильно піднімати вантажі і тяжкості, не на шкоду своєму організму.

    Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: