Як лікувати риніт: немедикаментозні методи

Риніт – гостре або хронічне запальне захворювання слизової оболонки порожнини носа. Це дуже поширена патологія і серед дітей, і у дорослих. Фахівці розрізняють багато його видів – всі їх не описати в одній статті, тому зараз ми поговоримо лише про одного з них, про гострому риніті – про причини і механізм розвитку захворювання, клінічні ознаки, принципи діагностики та методи лікування, серед яких велике значення мають фізіотерапевтичні методики.

Зміст

• 1 Причини виникнення та механізм розвитку
• 2 Клінічні прояви
• 3 Принципи діагностики
• 4 Тактика лікування
• 5 Фізіотерапія
• 6 Висновок

Причини виникнення та механізм розвитку

Існують інфекційні та неінфекційні причини гострого риніту.

Більшість випадків захворювання викликають віруси (в основному з групи ГРВІ – риновіруси, вірус парагрипу та грипу, аденовірус та інші) і умовно-патогенні бактерії, які живуть на слизовій оболонці носа.

Головні фактори ризику хвороби – порушення місцевого і/або загального імунітету (первинні або вторинні імунодефіцити), контакт з людиною, яка страждає ГРВІ, переохолодження (як локальне, так і загальне). Під впливом останнього захисні механізми організму слабшають і умовно-патогенні мікроорганізми (в основному стафило – і стрептококи), безпечні для здорової людини, підвищують свою хвороботворну активність – впроваджуються в слизову, активно в ній розмножуються, виділяють токсини, що проявляється відповідною клінічною симптоматикою.

Основний неінфекційної причиною риніту є травматичне ушкодження слизової оболонки носа, яке виникає або при якій-небудь медичної маніпуляції, або із-за впливу на слизову компонентів повітря з забрудненого зовнішнього середовища (вугільної або металевого пилу, диму або газу та інших).

Клінічні прояви

Гострий риніт протікає в 3 стадії:

• стадія роздратування, або суха стадія;
• стадія серозного відокремлюваного;
• стадія дозволу, або слизово-гнійних виділень.

Стадія роздратування дуже короткий – від кількох годин до 1-2 діб (зрідка). Пацієнта турбує відчуття сухості, печіння, лоскотання в носі, а іноді й нижче – в глотці і гортані. Він чхає. Паралельно з цими симптомами з’являються загальна слабкість, нездужання, тяжкість і біль в голові, підвищення температури тіла (як правило, незначне – до субфебрильних значень, рідше – до фебрильних). Ці симптоми є ознаками інтоксикації, і ступінь їх вираженості залежить від причинного фактора хвороби. Поступово ускладнюється носове дихання, погіршується нюх, смакові відчуття слабшають, змінюється голос.

На стадії серозного відокремлюваного запальний процес розвивається, слизова оболонка носа виділяє серозну рідину – вона прозора, водянистої консистенції. Активність залоз слизової носа поступово збільшується – зростає кількість слизу, яка набуває серозно-слизовий характер. Крім цього хворих турбує сльозотеча, у ряді випадків розвивається кон’юнктивіт – з’являється печіння і відчуття піску в очах, світлобоязнь.

Так як виділення з носа містять у складі дратівливі речовини, біля входу в ніс і над верхньою губою хворої дитини, а іноді і дорослого, виникає почервоніння і припухлість.

У дітей, особливо молодшого віку, носові ходи знаходяться в безпосередній близькості зі слуховою трубою, яка до того ж коротка і широка. Набряк зі слизової носа нерідко поширюється і на неї – це проявляється відчуттям закладеності вух, поколюванням і шумом у них, нерідко розвивається отит – запалення середнього вуха.

Третя стадія починається через 4-5 днів з моменту дебюту захворювання. Виділення набувають слизо-гнійний характер – стають сіруватого, жовтуватого, а потім і зеленуватого кольору. Триває ця стадія від 4 до 10 днів. Поступово зникає набряклість слизової, відновлюється дихання через ніс, нормалізується нюх, а кількість виділень зменшується і, нарешті, вони припиняються.

Запальний процес може поширитися на слизову придаткових пазух носа – у цьому випадку хворі пред’являють скарги на дискомфорт, важкість, больові відчуття в області уражених пазух – під очима, в ділянці лоба, в глибині носа. Якщо запалення переходить на розташовані нижче дихальні шляхи, виникає біль у горлі, кашель та інша відповідна рівню ураження симптоматика.

Іноді риніт протікає абортивно – дозволяється вже на 2-3-4-й день, а в ряді випадків, навпаки, затягується до місяця і навіть хронизируется.

Для новонароджених і дітей раннього віку риніт – справжня мука, оскільки навіть найменший набряк слизової викликає порушення дихання, дитина не може смоктати груди, недоїдає. Крім того, малюк ще не вміє сякатися, а застоюється в порожнині носа слиз підвищує ризик розвитку ускладнень.

Принципи діагностики

Встановити діагноз гострого риніту нескладно. У переважній більшості випадків для цього лікарю достатньо:

• знати скарги хворого (факт відокремлюваного з носа);
• знати анамнез (можливо, контакт з людиною, що страждають ГРВІ, переохолодження, травма слизової носа);
• провести зовнішній огляд (почервоніння і набряклість шкіри під носом);
• провести риноскопию – оглянути носову порожнину за допомогою нескладного пристрою – риноскопа; лікар виявляє характерні для запального процесу зміни слизової.

Тактика лікування

Гострий риніт підлягає амбулаторного лікування.

Режим домашній напівпостільний, рідко – постільний. Важливий мікроклімат в кімнаті – прохолодний (18-20° С) вологе повітря. Вітамінізоване харчування, щадне – необхідно виключити холодну/гарячу, гостру, дратівливу їжу. Також хворим показане загальне зігрівання – гарячі ванни, гарячий чай, впливу на рефлексогенні зони – гарячі ножні ванни, суха гірчиця в шкарпетки.

Особливого медикаментозного лікування гострий риніт не вимагає – при дотриманні загальних заходів захворювання, як правило, проходить сама і без ускладнень.

Залежно від скарг та тяжкості риніту у конкретного хворого йому можуть бути призначені наступні препарати:

• сольові розчини (Аква Маріс, Марімер, Салін, фізіологічний розчин) – ними зрошують носову порожнину, щоб розріджувати слиз і прискорити її виведення;
• противірусні засоби (інтерферони, тилорон, оксолін, римантадин; варто відзначити, що в останні роки ефективність цих засобів проти вірусів багато фахівці піддають сумніву, однак вони все ще користуються попитом у лікарів і пацієнтів);
• місцеві судинозвужувальні засоби, або деконгестантів (препарати ксилометазоліну, оксиметазоліну; їх можна використовувати не довше 3-5 днів, оскільки далі може розвинутися звикання);
• системні судинозвужувальні препарати (фенілефрин та інші);
• місцеві антибактеріальні препарати (фрамицетин, полидекса з фенилэфрином, мупироцин, биопарокс та інші; застосовують їх на 3-й стадії хвороби).

Місцеві гормональні засоби при інфекційному риніті використовувати протипоказано, оскільки гормони пригнічують імунітет, а значить, хвороба протікає довше.

Фізіотерапія

Методи физиолечения при гострому риніті допомагають швидше усунути запальний процес, зменшити набряклість слизової оболонки носа, знизити чутливість її до впливу зовнішніх факторів, поліпшити мікроциркуляцію, активізувати відновні процеси в ній.

До бактерицидну методів физиолечения риніту відносяться:

• ендоназальний електрофорез препаратів з антибактеріальною дією (процедура триває 10 хвилин, проводять її щодня курсом від 7 до 10 процедур);
• КУФ-опромінення ендоназального (використовують спеціальний тубус; починають терапію з 0.5 біодози, з кожною наступною процедурою додають ще по 0.5, доводячи до 2-х біодоз; проводять сеанси кожен день або 1 раз у 2 дні; курс складається з 5 процедур);
• місцева дарсонвалізація (методика лабільна, середня потужність, що впливають по 10 хвилин кожен день курсом в 7 процедур).

Противірусну дію надають:

• електрофорез інтерферону ендоназальний (триває процедура 10 хвилин; здійснюється щоденно 7-10 днів поспіль);
• інгаляції інтерферону через небулайзер (тривалість сеансу 7-10 хвилин; курс – 4-5 процедур).

Пригнічують запальний процес:

• УВЧ-терапія низкоинтенсивная;
• сантиметроволновая терапія (застосовують в 2-у фазу захворювання; процедура триває 5-7 хвилин; проводиться щодня; курс – 7-10 впливів);
• СУФ-опромінення рефлексогенних зон (комірцевої, підошов) в еритемних дозах (починають курс лікування з 2 біодоз, з кожною наступною процедурою додають по 1 биодозе, доводячи до 4-6; курс лікування – 5 опромінень).

Зменшують набряклість слизової носа ножні ванни. Як правило, використовують гірчицю. Ефірні речовини, які в ній містяться, подразнюють нервові закінчення стоп, стимулюють процеси імунітету, прискорюють кровообіг і обмін речовин в органах, у тому числі і в області носа. Температура води у ванні становить 38-40° С, триває процедура від 10 до 15 хвилин, проводиться щоденно курсом 5-10 впливів в залежності від стану хворого.

Підвищує стійкість слизової до зовнішніх впливів електрофорез мембраностабилизирующих препаратів, наприклад, интал (триває процедура до 20 хвилин, проводять її кожен день або 1 раз у 2 дні; лікувальний курс становить до 10 впливів; не проводять електрофорез при високій температурі тіла хворого).

Висновок

Гострий риніт – це часте захворювання дорослих і дітей. Протікає, як правило, не важко, проте доставляє хворому дискомфорт і може призводити до ускладнень, особливо у дітей. Головними в лікуванні риніту є загальні заходи, спрямовані на полегшення носового дихання і підвищення імунітету. Лікарські препарати повинні бути призначено не кожному хворому, а в залежності від конкретної клінічної ситуації. Методи фізіотерапії доповнюють лікувальні заходи і прискорюють одужання.

Школа доктора Комаровського на тему «Нежить і ліки від нежиті»: