Синусит – це гостре або хронічне запальне захворювання однієї або декількох придаткових пазух носа. Патологія поширена серед осіб, які отримують лікування в ЛОР-стаціонарах, 15-35 % страждають саме синуситом, а в практиці амбулаторних отоларингологів цей відсоток ще вищий. У нашій статті мова піде про гострих синуситах – про види, причини і механізми розвитку захворювань цієї групи, про їх клінічні прояви, принципи діагностики та лікування, в якому велике значення мають і методи фізіотерапії.
Зміст
- 1 Види синуситів
- 2 Причини та механізм розвитку хвороби
- 3 Симптоми
- 4 Принципи діагностики
- 5 Диференціальна діагностика
- 6 Тактика лікування
- 7 Фізіотерапія при синуситі
- 8 Санаторно-курортне лікування
- 9 Профілактика і прогноз
- 10 Висновок
Види синуситів
В залежності від того, яка з пазух вражена, розрізняють:
- фронтит (лобова пазуха);
- гайморит (верхньощелепна, або гайморова пазуха);
- сфеноидит (клиноподібна пазуха);
- етмоїдит (решітчаста пазуха);
- гемисинусит (уражені всі пазухи з одного боку);
- пансинусит (уражені всі пазухи з обох сторін).
Залежно від причинного фактора синусити поділяють на вірусні та бактеріальні. Рідше вони бувають алергічні і грибкової природи.
За характером виділень – на катаральні та гнійні. Причому, як правило, вірусні синусити є катаральними, а бактеріальні – гнійними.
Причини і механізм розвитку хвороби
Основним причинним фактором гострого синуситу є вірусна, бактеріальна або грибкова інфекція, яка поширюється на слизову оболонку придаткових пазух зі слизової носової порожнини при риніті, з хронічних вогнищ інфекції в зубах – при травмі носа і з віддаленого вогнища з кровотоком.
Найбільш поширеними збудниками синуситу є:
- пневмо-, стрепто – і стафілококи;
- віруси грипу, парагрипу, аденовіруси;
- анаеробні бактерії;
- патогенні грибки.
При гострій формі захворювання збудник один, а при хронічній визначається микстинфекция (відразу кілька інфекційних агентів).
Підвищують ймовірність розвитку хвороби наступні фактори:
- викривлення, шипи носової перегородки;
- гіпертрофія носових раковин;
- алергічні реакції;
- гіперплазія слизової оболонки;
- поліпи слизової оболонки;
- новоутворення в порожнини носа та пазух.
Всі ці стану в тій чи іншій мірі знижують дренажну функцію вивідних отворів синусів і погіршують вентиляцію пазух, що створює сприятливі умови для розвитку в них інфекції.
Крім того, сприяють розвитку запалення первинні (вроджені) і вторинні (придбані внаслідок яких-небудь важких захворювань – ВІЛ, серйозних інфекцій, або ж на тлі прийому імунодепресантів або глюкокортикоїдів) імунодефіцити.
Під впливом перерахованих вище факторів порушується функція залоз слизової носа, виділяючи більше або менше, ніж необхідно, кількість слизу. Також змінюється напрям струменя повітря, з-за чого в пазухах порушується газообмін. В результаті слизова оболонка пазухи набрякає, а це ще більше посилює порушення вентиляції. Набрякла слизова і надлишок в’язкого секрету повністю або частково закупорюють вихідний отвір пазухи, ускладнюючи відтік запальної рідини з неї. Виникає її застій і створюється сприятливе середовище для розвитку потрапила сюди інфекції або активізації умовно-патогенних організмів, «проживали» тут раніше.
На ранній стадії хвороби запальна рідина пазух має серозний характер, який потім змінюється слизово-серозним і, нарешті, після приєднання бактеріальної інфекції, стає гнійною.
Симптоми
У більшості випадків захворювання гострий синусит дебютує гостро – з раптового підвищення температури тіла, загальної слабкості та інших проявів інтоксикації.
Розглянемо детально основні скарги хворих синуситом.
Візуально при гострому синуситі можна помітити набряклість м’яких тканин в області над ураженою пазухою. При пальпації цих ділянок особи (під і над очима) іноді визначається болючість.
Принципи діагностики
Лікар запідозрить гострий синусит вже на етапі збору скарг і даних анамнезу життя та захворювання хворого. Потім він проведе об’єктивне обстеження і призначить додаткові методи дослідження.
- При риноскопії (огляді порожнини носа за допомогою риноскопа) виявить набряклість і почервоніння слизової оболонки, наявність підвищеної кількості виділень в носових ходах.
- Загальний аналіз крові покаже ознаки запального процесу в організмі (підвищений рівень лейкоцитів і ШОЕ).
- Пункція ураженої пазухи з наступним мікробіологічним дослідженням отриманого матеріалу дозволять виявити збудника хвороби і визначити його чутливість до антибактеріальних препаратів.
- Рентгенографія придаткових пазух носа. Це найбільш інформативний метод діагностики, який дозволяє визначити наявність або відсутність пазухи, оцінити її розміри і форму, а також локалізацію та вид патологічного процесу. Проводиться в 2-х проекціях – прямій і боковій.
- Термографія.
- Теплобачення.
- Комп’ютерна і магнітно-резонансна томографія.
Диференціальна діагностика
Гострий синусит має загальні клінічні прояви з деякими іншими захворюваннями. Важливо правильно верифікувати патологію, оскільки лікувальні підходи при різних хворобах різні.
Основними захворюваннями, з якими проводять дифдіагностику при підозрі на гострий синусит, є:
- захворювання зубів верхньої щелепи;
- невралгія середньої і верхньої гілок трійчастого нерва;
- головні болі внаслідок судинного спазму;
- гіпертонічні головні болі.
Тактика лікування
Лікування повинно бути розпочато безпосередньо після постановки діагнозу. Воно переслідує такі цілі:
- вивести запальний секрет з уражених пазух;
- усунути вогнище інфекції;
- придушити запальний процес;
- відновити нормальну вентиляцію і дренаж уражених пазух.
Проводять лікування амбулаторно або в стаціонарі – в залежності від конкретної клінічної ситуації та тяжкості стану хворого.
Пацієнту можуть бути призначені препарати наступних груп:
- судинозвужувальні засоби, або деконгестантів місцево (оксиметазолін, ксилометазолин) або у формі таблеток (псевдоефедрин, фенілефрин); зменшують набряк слизової оболонки носа і пазух, відновлюючи прохідність останніх; призначають їх на термін не більше 5-7 днів, оскільки при подальшому застосуванні підвищується ризик розвитку медикаментозного риніту та інших побічних ефектів;
- протиалергічні, або антигістамінні засоби (цетиризин, лоратадин та інші); ефект аналогічний препаратів попередньої групи;
- місцеві антибактеріальні препарати (переважні спеціальні препарати у вигляді спреїв, а не промивання пазух ампульними формами антибіотиків; такими є изофра (містить антибіотик фрамицетин), биопарокс (містить антимікробний препарат фузафунгин));
- системні антибіотики (як правило, терапія підбирається емпірично – з урахуванням того, які мікроорганізми частіше викликають синусит в конкретному регіоні і до яких препаратів у них вироблена стійкість; можуть бути використані препарати абсолютно будь-якої групи);
- протизапальні препарати (наприклад, полидекса – містить глюкокортикоїдний гормон (протизапальна дія) і фенілефрин (судинозвужувальний ефект), фенспірид, нестероїдні протизапальні засоби, інгаляційні глюкокортикоїди – беклометазон, будесонид та інші);
- засоби, що розріджують мокротиння, або муколітики (бромгексин, амброксол, ацетилцистеїн, миртол).
В ряді випадків – якщо пазуха заповнена слизисто-гнійним або гнійним виділенням, а шляхи евакуації немає навіть при адекватної консервативної терапії – хворому показано пунктирування ураженої пазухи, а іноді і неодноразове.
Якщо запальний процес поширюється на очну ямку або углиб черепа, проводять хірургічне лікування – розкривають уражену пазуху, видаляють вміст і сануючих її обробляють розчинами антисептичних засобів.
Фізіотерапія при синуситі
Лікування фізичними факторами при цьому захворюванні переслідує такі цілі:
- усунути запальний процес;
- поліпшити мікроциркуляцію і активізувати обмінні процеси в уражених тканинах;
- знизити інтоксикацію;
- відновити функції імунітету;
- заспокоїти пацієнта.
Протизапальною дією володіють:
- УВЧ-терапія низкоинтенсивная;
- СМВ-терапія високоінтенсивна;
- лазеротерапія червона та інфрачервона (червону використовують в розгорнуту фазу запального процесу на фоні медикаментозного лікування; впливають за 60 с на поле, 1 раз на день або через день курсом від 7 до 10 сеансів; інфрачервону – на етапі одужання; по 120 с на поле, кожен день курсом 10 впливів);
- ультразвукова терапія (застосовують на етапі одужання; впливають по 3-5 хвилин кожен день курсом від 7 до 10 процедур).
Допомагають знизити концентрацію бактерій у вогнищі:
- електрофорез антибіотиків ендоназальний;
- КУФ-опромінення слизової носа;
- місцева дарсонвалізація.
Нормалізують функції імунітету:
- ВЧ-магнітотерапія тимуса (впливають по 5-7 хвилин кожен день або 1 раз в 2 дні, курсом 5 впливів);
- лазерне опромінення крові (впливають протягом 8-12 хвилин кожен день або 1 раз в 2 дні курсом від 7 до 10 впливів);
- СУФ-опромінення в суберитемних дозах (опромінюють передню і задню поверхні тіла; починають з ? біодози, з кожною наступною процедурою додаючи по?, поступово доводячи до 3 біодоз);
- таласотерапія (курс – 15 процедур);
- повітряні ванни (за слабкого або помірного режиму курсом від 10 до 20 впливів).
Седативну дію надають:
- франклінізація (впливають по 15 хвилин кожен день курсом 10-12 сеансів);
- гальванізація сегментарних зон і головного мозку (впливають по 15 хвилин щодня або через день курсом від 5 до 10 процедур);
- гальванічний комір по Щербаку (на початку лікування – 6 хвилин 6 мА, в кінці – 16 хвилин 16 мА, з кожною наступною процедурою інтервал збільшують на 2);
- електрофорез заспокійливих препаратів.
Протипоказаннями до физиолечению є:
- гнійний синусит без можливості відтоку секрету;
- кісти придаткових пазух;
- доброякісні новоутворення з тенденцією до зростання;
- злоякісні пухлини.
Санаторно-курортне лікування
На етапі одужання хворі можуть бути направлені на санаторно-курортне лікування – грязе – і бальнеолечебные, лісові або приморські курорти, наприклад, в Кисловодськ, Звенигород, Анапу, Євпаторію, Феодосію, Нальчик та інші.
Профілактика і прогноз
Головним профілактичним заходом є попередження порушень носового дихання і своєчасне лікування станів, які до нього призвели, а також підтримання адекватно функціонуючої системи імунітету.
При своєчасному початку лікування прогноз гострого синуситу сприятливий. При відсутності такого великий ризик ускладнень або переходу хвороби в хронічну форму.
Висновок
Гострий синусит – поширене захворювання, яким страждають і діти, і дорослі. Лікування його повинно бути комплексним – включати в себе медикаментозні та фізіотерапевтичні методи. Важливо почати вчасно, щоб запобігти розвитку ускладнень. Самолікування неприпустимо!
ТВЦ, програма «Доктор», випуск на тему «Як лікувати синусит?»: