Як лікувати виразку шлунка та дванадцятипалої кишки: фізіотерапія

Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки (ЯБЖиДПК) – це хронічне захворювання, що характеризується утворенням дефектів в стінці цих органів. Протікає хвилеподібно – періоди ремісії, як правило, навесні і восени, змінюються періодами загострення. Ця патологія дуже поширена – нею страждає 10% населення нашої планети. Діагностують її частіше в осіб молодого, працездатного віку, із-за чого ВХ є вельми серйозною соціальною проблемою. Лікування ЯБЖиДПК повинно проводитися своєчасно і бути комплексним, що включає в себе і дієту, і медикаментозні та фізіотерапевтичні методи. Докладніше про те, чому виникає ця патологія, як вона проявляється, про принципи діагностики і лікування, зокрема, про методи фізіотерапії, ви дізнаєтеся з нашої статті.

Зміст

• 1 Причини виникнення та механізм розвитку
• 2 Симптоми захворювання
• 3 Принципи діагностики
• 4 Принципи лікування
  • 4.1 Дієта
  • 4.2 Медикаментозне лікування
• 5 Фізіотерапія
  • 5.1 Методи загального впливу
  • 5.2 Фізіопроцедури локального впливу

Причини виникнення та механізм розвитку

Головним причинним фактором виразки шлунка і дванадцятипалої кишки є бактерія, звана Helicobacter pylori.

Виразка розвивається тоді, коли в травному тракті порушується співвідношення між факторами агресії і факторами захисту. Фактори захисту, прошу пробачити мене за тавтологію, захищають слизову оболонку шлунка і дванадцятипалої кишки від негативного впливу тих чи інших речовин. Якщо це вплив все-таки здійснилося, фактори захисту сприяють регенерації (відновленню) слизової до нормального стану. Фактори агресії, до яких, до речі, і відносять H. pylori, негативно впливають на слизову, викликаючи пошкодження її ділянок.

Також відіграють роль у розвитку хвороби наступні фактори:

• генетична схильність;
• особливості харчування – гостра, жирна, смажена, гаряча і холодна їжа;
• шкідливі звички – куріння, алкоголь;
• психоемоційні стреси;
• деякі лікарські препарати, зокрема НПЗЗ.

Під впливом комплексу або окремих причинних факторів порушується співвідношення між факторами захисту та агресії – кількість перших зменшується і/або останніх – збільшується, що призводить до пошкодження слизової оболонки шлунка та/або дванадцятипалої кишки і утворення виразки.

Симптоми захворювання

Головний симптом виразкової хвороби – це біль в епігастрії (середньої третини верхнього відділу живота) ниючого, тупого, що коле або ріжучого характеру. Причому у разі локалізації виразки в шлунку вона виникає через 20-30 хвилин після прийому їжі і називається ранньою, а при виразці шлунка біль пізня або голодна виникає натщесерце – через 6-7 годин після прийому їжі, а коли в шлунок хворого потрапляє їжа, біль поступово стихає.

Хворий також може пред’являти скарги на нудоту, блювоту, відрижку кислим або повітрям, печію, здуття живота, запори.

Має місце і астенічний синдром: загальна слабкість, дратівливість, зниження апетиту та працездатності, схуднення.

На жаль, в останні роки класична клінічна картина цього захворювання спостерігається не завжди – у ряду хворих воно протікає малосимптомно – без яскраво вираженого больового синдрому, а в інших-біль локалізується не в епігастрії, а в інших відділах живота, що утруднює постановку діагнозу, направляючи лікаря на хибний діагностичний шлях.

Принципи діагностики

Встановлює діагноз «ЯБЖиДПК» лікар-терапевт чи гастроентеролог. На підставі скарг хворого, даних анамнезу життя та захворювання він запідозрить наявність у шлунку або ДПК виразки, підтвердити або спростувати яку допоможе ендоскопічне дослідження – фіброгастродуоденоскопія або ФГДС. У процесі дослідження лікар візуально оцінює слизову оболонку верхніх відділів травного тракту і бере біопсію – кілька зразків слизової з різних сторін виявленого виразкового дефекту. Ці зразки в подальшому вивчають під мікроскопом з метою виявлення злоякісного переродження клітин.

Якщо зробити ФГДС з якихось причин неможливо, проводять рентгенологічне дослідження. На рентгенограмі фахівець виявляє деформацію стінки шлунка або ДПК, що має вид поглиблення – виразка, або нерівності – вже сформувався рубець.

Також проводяться методи діагностики хелікобактерної інфекції – уреазний, дихальний тести та інші.

Принципи лікування

Лікування цього захворювання має бути комплексним і складатися з наступних компонентів:

• дієта,
• медикаментозне лікування,
• фізіотерапія.

У разі діагностики ускладнень виразкової хвороби (перфорація (прорив), пенетрація (проникнення в прилеглий орган), кровотеча, стеноз воротаря) лікування оперативне.

Дієта

При виразковій хворобі харчування має бути раціональним, збалансованим, щадним. Хворому рекомендують виключити з раціону холодні, гарячі страви, грубі продукти, які можуть травмувати і без того пошкоджену слизову шлунка.

Приймати їжу слід часто – 5-6 разів на день, причому порції повинні бути невеликими за обсягом.

Необхідно віддавати перевагу перетертим овочів, супів і крупам, некислим ягід і фруктів, молочних продуктів, нежирному м’ясу і рибі в пропареному або відвареному вигляді, вчорашнього білого хліба і некрепкому чаю.

Виключити з раціону слід гострі та консервовані продукти, соління і маринади, смажені і копчені страви, кислі соки, фрукти, овочі та молочні продукти, м’ясо і рибу жирних сортів, кава, газовані напої.

Рекомендації по харчуванню хворих з ЯБЖиДПК відносяться до лікувальної дієти №1 за Певзнером.

Медикаментозне лікування

Тактика лікування визначається лікарем індивідуально для кожного хворого в залежності від результатів обстеження. Пацієнту можуть бути призначені наступні препарати:

• антибактеріальні препарати – з метою знищення хелікобактерної інфекції використовують амоксицилін, кларитроміцин та метронідазол в різних комбінаціях за схемою;
• гастропротекторы (Вентер і препарати вісмуту – Де-нол, Віс-нол) – покривають шлунок зсередини захисною плівкою, запобігаючи вплив на нього пошкоджуючих агентів);
• інгібітори протонної помпи (омез, рабепразол та інші), холінолітики (гастроцепін), Н2-блокатори (ранітидин, фамотидин) – пригнічують секрецію шлункового соку, знижують його кислотність;
• антациди (Маалокс, Альмагель та інші) – нейтралізують соляну кислоту, застосовуються при печії;
• прокінетики (метоклопромид, домперидон та інші) – покращують моторику шлунка, усуваючи відчуття важкості і переповнення після їжі;
• спазмолітики (дротаверин – Но-шпа, та інші) – знімають спазм гладкої мускулатури шлунка, в результаті чого хворий відзначає полегшення болю.

Фізіотерапія

Фізичні методи лікування як складова комплексної терапії ЯБЖиДПК грають дуже важливу роль. Вони можуть впливати на організм наступні ефекти:

• зменшують запалення;
• знеболюють;
• активізують процеси обміну речовин, покращують регенерацію (відновлення) пошкодженої слизової;
• стимулюють моторику шлунка;
• покращують мікроциркуляцію.

Використовувати методи фізіотерапії можна з перших днів загострення, але спочатку застосовують процедури загального впливу, а пізніше, коли основні симптоми вже куповані, з метою прискорення процесів відновлення слизової оболонки шлунка та ДПК застосовують методи локального впливу.

Не використовують фізіотерапію в наступних випадках:

• при хронічній виразці;
• при виразках, що довго не заживающей;
• при виразці, що кровоточить;
• у разі підозри на малігнізація виразки;
• у разі підозри на пенетрацію виразки.

Методи загального впливу

• Електросон. Електроди апарату розміщують на лобі й потилиці пацієнта. Тривалість сеансу становить 20-30 хвилин, проводяться процедури щоденно курсом до 10 процедур.
• Гальванічний комір по Щербаку. Лікування проводять також курсом 10-12 процедур, поступово підвищуючи тривалість сеансу від 6 до початку 16 хвилин наприкінці терапії.
• Транскраніальна електростимуляція за методикою электрообезболивания. Катод розміщують на надбрівних дугах, а анод – на сосковидних паростках (позаду вушних раковин). Вплив здійснюють щоденно протягом 20-30 хвилин курсом 10-12 процедур.
• Ванни – кисневі, хлоридно-натрієві, хвойні або перлинні. Ванну слід приймати при температурі 36-37 °С протягом 12-15 хвилин, кожен день, курс 12-15 процедур.

Фізіопроцедури локального впливу

• ДМХ-терапія на область верхньої частини живота (епігастрія). Методика дистантная – зазор між циліндричним випромінювачем апарату «Хвиля» і тілом хворого становить 5 см, потужність випромінювання від 30 до 50 Вт. Вплив здійснюють щодня або 1 раз в 2 дні по 10-15 хвилин, курс – 15 сеансів. Якщо ДМВ-терапії використовують апарат «Ромашка», його випромінювач, який має 11 см у діаметрі, розташовують над областю епігастрію контактно. Впливають випромінюванням потужністю від 10 до 15 Вт протягом 12-15 хвилин кожен день. Курс лікування аналогічний такому з використанням апарату «Хвиля» і становить 15 процедур.
• Ампліпульстерапія. Пластинчасті електроди розміщують на область епігастрію і на спину. Виставляють наступні параметри апарату: режим I, вид роботи I, частота 100 Гц, глибина модуляцій 50-75%. Вплив здійснюють протягом 2-3 хвилин щодня або 1 раз в 2 дні курсом 10-12 процедур.
• КВЧ-терапія на область епігастрію. Режим частотної модуляції. Тривалість 1 сеансу від півгодини до години щодня курсом від 20 до 30 процедур. Метод запобігає розвитку рецидивів ВХ.
• Ультрафонофорез але-шпи або алое внутрішньошлунковий. Прискорює процеси рубцювання виразки. Разову дозу препарату слід розвести в 1 склянці (200 мл) питної води і прийняти отриманий розчин всередину. Хворий під час сеансу знаходиться в такому положенні, щоб розчин, який він випив, розташовувався саме в області дефекту слизової оболонки шлунка або ДПК. Лаборант має випромінювач над зоною проекції виразки на передню черевну стінку. Вплив здійснюється протягом 8-10 хвилин кожен день, курс лікування-10 процедур.
• Електрофорез але-шпи або алое внутрішньошлунковий. Розчин готують так само, як в попередньому методі, і дають його випити хворому. Потім укладають хворого на кушетку (розташування залежить від того, в якій частині шлунка або ДПК локалізовано виразковий дефект), розташовуючи електроди на ділянці епігастрію і на спині. Тривалість процедури становить від 20 хвилин до півгодини кожен день протягом 10-12 днів.
• Імпульсна магнітотерапія. Індуктори магнітного поля розміщують на області епігастрію – перший, і в пілородуоденальних зоні (правіше епігастрія) – другий. Методика контактна, стабільна. Триває 1 сеанс від 15 до 20 хвилин, проводять процедури щоденно курсом від 10 до 15 процедур.
• Інфрачервона лазеротерапія. Проводиться за скануючої контактній методиці. Впливають на область епігастрію або пілородуоденальної зони. Тривалість 1 сеансу – 10-12 хвилин кожен день курсом 10-12 процедур.
• Пелоїдотерапія. Використовують в разі поганого рубцювання виразки або на етапі затухаючого загострення захворювання. Грязьові аплікації накладають на область епігастрію. Температура лікувальної грязі повинна дорівнювати 37-38 °С. Аплікації накладають на 20-30 хвилин 1 раз в 2 дні. Курс – 10 аплікацій.
• Парафінотерапія. Як і лікувальні грязі, парафін використовують у стадії затухаючого загострення ВХ. Аплікації парафіну температурою 48-50 °С накладають на область епігастрію на 20-30 хвилин кожен день. Курс – 15 процедур.

Физиопроцедурой, категорично протипоказаною хворим з ЯБЖиДПК, є індуктотермія. По-перше, вона стимулює інтенсивний кровотік в області шлунка, що погіршує стан хворих, провокуючи дискомфорт і біль в епігастрії. Крім того, навіть мінімальний вплив такого роду активізує роботу надниркових залоз, що посилює перебіг ВХ.

Завершуючи статтю, хочемо повторити, що фізіотерапія, яка використовується в комплексі з іншими видами лікування ЯБЖиДПК, має ряд сприятливих ефектів на область виразкового дефекту і прискорює одужання.

Клініка «Сієна-мед», фахівець клініки розповідає про виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки: