Операція з видалення маститу призначається з метою отримання гною при тяжкому перебігу патологічного процесу. Без виконання хірургічного втручання залишається дуже високий ризик важких ускладнень, які включають сепсис.
Показання та протипоказання
Мастит (грудніца) — запалення молочної залози з появою ущільнень
Мастит (код за МКХ 10 – О91) – це назва запалення молочної залози, яке в більшості випадків має інфекційне походження і викликано хвороботворними або умовно-хвороботворними мікроорганізмами. У більшості випадків лікування маститу обмежується виконанням консервативних заходів. Вони включають антибіотикотерапію, спрямовану на знищення збудників інфекційно-запального процесу. Якщо лікування було розпочато пізно або було відсутнє, захворювання набуває гнійне протягом. З’являються такі показання для радикальної терапії хірургічним шляхом:
- відсутність необхідного терапевтичного ефекту від консервативної терапії;
- гостре погіршення загального стану, що свідчить про розвиток інтоксикації і підвищення ризику сепсису;
- формування абсцесу великих розмірів, що представляє собою обмежену порожнину, заповнену гноєм;
- блискавичний перебіг захворювання із загрозою розриву гнійника;
- флегмона – патологічний стан, при якому тканини без чіткого обмеження просочуються гноєм, при цьому розвивається важка загальна інтоксикація і підвищується ймовірність зараження крові.
Практично завжди при важкому гнійному перебігу маститу потрібно оперативне лікування. Дуже важка інтоксикація є протипоказанням до оперативного втручання. У цьому випадку протягом невеликого періоду часу призначається детоксикаційна терапія, а також заходи, спрямовані на поліпшення функціонального стану внутрішніх органів та серця. Це дозволить знизити операційні ризики.
Підготовка і техніка виконання
РМП
Оперативне втручання – це інвазивна маніпуляція, що супроводжується пошкодженням великого об’єму тканин, тому попередньо обов’язково проводиться підготовка, що включає наступні заходи:
- Лабораторні та інструментальні дослідження – клінічний аналіз крові, сечі, РМП, коагулограма, аналізи на вірусні гепатити та ВІЛ, флюорографія.
- Консультація лікаря анестезіолога, який з’ясовує можливу наявність алергії до лікарських засобів, соматичної патології, можливий прийом препаратів жінкою.
- Напередодні операції відмова від жирної, смаженої їжі, алкоголю.
- Прийом душа в день операції, гоління пахв.
Виконання підготовчих рекомендацій допомагає виключити розвиток ускладнень і негативних наслідків.
Хірургія включає виконання кількох етапів:
- Обробка операційного поля – шкіра в області передбачуваних розрізів і прилеглі ділянки обробляються розчином антисептиків. Це необхідно для запобігання інфікування тканин під час доступу.
- Доступ до вогнища запалення або гнійного розплавлення тканин – при маститах розрізи потрібно робити в різних місцях (навколо альвеоли, по правій, лівій стороні або знизу), що залежить від локалізації, виду і розмірів гнійного освіти. Для видалення гною абсцес потрібно обов’язково розкривати. Ретромаммарный вогнище гною вимагає глибокого розрізу. При интрамаммарном абсцесі розтин виконується навколо соска.
- Установка дренажу – у тканини області скупчення гною встановлюється спеціальна гумова трубка, по якій буде проходити відтік.
- Накладання швів на область розрізу з фіксацією дренажу і асептичної пов’язки.
Після розтину маститу лежати в лікарні зазвичай потрібно протягом 5-7 днів. Це необхідно для обробки післяопераційної рани і контролю відтоку гною по дренажній трубці. Кожен день проводиться перев’язка, закладають мазь з антисептичними властивостями. Перед випискою з стаціонару дренаж витягають. Лікар дає рекомендації щодо подальшої профілактики ускладнень і реабілітації.
Контроль післяопераційної рани здійснює лікар хірург за місцем проживання. Шви можна видаляти в маніпуляційному кабінеті не раніше ніж через 10-ту добу після оперативного втручання. Працюючим жінкам лікуючий лікар видає лікарняний лист.
Період реабілітації і можливі ускладнення
У реабілітаційний період не можна носити синтетичний одяг
Період реабілітації включає заходи, спрямовані на швидке загоєння тканин, а також профілактику ускладнень. До витягу дренажної трубки бажано перебувати в стаціонарі, де призначаються антибіотики, перев’язки з використанням антисептиків. Після виписки з лікарні слід виконувати такі рекомендації:
- Забезпечення гігієни. Можна приймати душ, ванна виключена.
- Використання чистого одягу з бавовняної тканини. Синтетику використовувати не можна.
- Нанесення на шкіру області післяопераційної рани пом’якшувального і антисептичний крему здійснюється 1 раз в день.
- Раціональне харчування – меню повинно бути різноманітним, перевага віддається дієтичним нежирним сортам м’яса, рибі, фруктам і овочам.
- Дотримання режиму праці і відпочинку – достатній восьмигодинний сон, помірна рухова активність, періодичні прогулянки пішки на свіжому повітрі сприяють швидкому загоєнню.
- Зціджування молока – процедура проводиться в разі виконання операції жінки в лактаційний період за суворими медичними показаннями. Методика зціджування підбирається лікарем для кожної пацієнтки індивідуально щоб уникнути лактостазу. Годувати груддю немовля у реабілітаційний період не можна. Тимчасово використовується дитяча адаптована молочна суміш.
Шрам через рік після операції
Неправильна реабілітація, відсутність належної підготовки перед виконанням хірургічного втручання підвищують ризик розвитку ускладнень, до яких належать:
- Інфікування тканин з подальшим прогресуванням гнійного процесу, розвитком флегмони і сепсису. Після операції від маститу ущільнення в тканинах утворюється вже через кілька днів.
- Рубцювання тканин.
- Зміна форми і розміру грудей – ускладнення пов’язане з об’ємним рубцюванням.
- Кровотеча різної інтенсивності, пов’язане з пошкодженням кровоносних судин.
Своєчасне звернення до лікаря при запальному процесі в тканинах молочної залози у дорослої жінки дозволяє провести ефективну консервативну терапію і уникнути оперативного втручання. Якщо починає турбувати біль у грудях, з’являється почервоніння шкіри, припухлість, набряк тканин, потрібно звертатися до фахівця. Які препарати, скільки їх приймати для ефективного лікування визначає лікар відповідно до сучасної класифікації маститів.
