Грижею живота (черевної порожнини) називається випинання внутрішніх органів або їх частин або під шкіру передньої черевної стінки (зовнішня грижа), або в будь-якій з кишень очеревини або її сумку (внутрішня грижа). Як правило, виходження органів з черевної порожнини відбувається разом з парієнтальних (пристінковим) листком очеревини, яка вистилає черевну порожнину зсередини. Це може бути і защемлена грижа.
Будь-яка грижа черевної порожнини складається з грижових воріт і грижового мішка. Воротами грижі називається отвір, крізь яке внутрішні органи потрапляють за межі черевної порожнини. Такий дефект черевної стінки (або неповноцінний її ділянка) може бути фізіологічним (наприклад, отвір пахового каналу, пупок) або виникли штучно (внаслідок травми або хірургічного втручання). Грижовий мішок складається з пристінною очеревини, яка випинається разом з органом, і безпосередньо черевного органу або частини його.
Різновиди черевної грижі.
Залежно від походження грижі живота поділяються на уроджені і набуті. Перший варіант спостерігається у новонароджених і виникає внаслідок порушень розвитку стінки живота у внутрішньоутробному періоді (внаслідок генетичних, токсичних, радіаційних, інфекційних або інших чинників).
Придбані грижі виникають в процесі життєдіяльності і поділяються на 3 основні підвиди:
- «від слабкості» — при кволій передній черевній стінці;
- «від зусилля» — виникають при значному фізичному навантаженні;
- посттравматичні — причиною розвитку такої грижі може бути поранення, будь-яка травма живота або проведене оперативне втручання).
В залежності від місця розташування поділяють зовнішні і внутрішні грижі. Існує 2 види внутрішніх гриж — діафрагмальний (коли черевної орган «виходить» в грудну порожнину) і внутрішньочеревні (наприклад, грижа сальникової сумки).
Зовнішні грижі можуть розташовуватися в наступних анатомічних областях:
- на передній стінці живота (пупкова грижа, на білій лінії, бічна);
- в області паху (скісна або пряма пахова грижа);
- на стегні (стегнова грижа);
- в поперековій області;
- в області тазу і промежини;
- в районі операційного рубця.
В залежності від клінічних проявів грижа може бути неускладненою (вправимой), ускладненої або рецидивної. Рецидивної називають грижу, яка повторно з’являється після операції грижосічення.
Грижа черевної порожнини — симптоми.
Основним симптомом зовнішньої грижі живота є наявність випинання (припухлості), яке має округлу форму, тістоподібну консистенцію, може самостійно вправляться у горизонтальному положенні або при незначному натисканні пальцем. На початкових етапах грижа, як правило, безболісна, а після її вправлення можна пропальпувати ворота грижі — найчастіше це щілиноподібної або округлої форми дефект черевної стінки.
Розміри грижового мішка можуть бути різними — зустрічаються грижі від декількох міліметрів до десятків сантиметрів (так звані гігантські грижі). Якщо вмістом грижі є петля кишки, при аускультації можна почути бурчання, пов’язане з перистальтикою, а при перкусії — характерний тимпанічний звук.
Характерним для грижі живота є симптом «кашльового поштовху». Якщо попросити хворого покашляти і одночасно докласти руку до грыжевому випинання, можна відчути поштовх. Це свідчить, що порожнина грижі сполучається з черевною порожниною. Відсутність передачі кашльового поштовху може свідчити про обмеженні грижі.
При наявності довгостроково існуючої грижі хворий може скаржитися також на диспепсичні розлади — печію, нудоту, закрепи, відрижку, здуття або відчуття тяжкості. В деяких випадках спостерігаються порушення сечовипускання.
Типовими місцями, де може з’явитися зовнішня черевна грижа, є:
- пупок (пупкове кільце);
- біла (серединна) лінія живота;
- область паху;
- передня поверхня стегна;
- післяопераційні рубці на животі.
Окремо слід вміти розпізнати симптоми утиску грижі, так як даний стан відноситься до розряду невідкладних і вимагає негайного хірургічного лікування. При обмеженні грижовий мішок затискається грижовими воротами, що супроводжується порушенням кровопостачання випнутого органу або його ділянки з подальшим розвитком ішемії і некрозу тканин.
Защемлення грижі характеризується наступними ознаками:
- появою інтенсивного (як правило, раптової) болі в області грижового випинання — її початок можна пов’язати з різким підняттям тяжкості, випорожненням кишечнику або з фізичним навантаженням, хоча у ряді випадків обмеження може спостерігатися без видимих причин;
- грижа перестає вправляться, стає напруженою і різко болючою;
- може приєднуватися різка слабкість, діарея або запор, блювання.
Основні причини появи черевної грижі.
Всі фактори, які призводять до розвитку грижі, можна умовно розділити на сприятливі і виробляють. Перша група створює умови для виникнення грижі, а друга — є «поштовхом» для її виникнення.
До появи грижі привертають такі чинники:
- дефекти черевної стінки, мають вроджену природу;
- розширення природних отворів, які є «слабкими місцями» — пупка, стегнового або пахового кільця;
- зниження еластичності тканин та їх витончення (внаслідок виснаження або фізіологічного старіння організму);
- наявність післяопераційних рубців або травм.
Інші фактори сприяють підвищенню тиску всередині черевної порожнини, що і є пусковим механізмом для розвитку грижі. До них слід віднести:
- важкі фізичні навантаження;
- часті запори;
- хронічний кашель;
- асцит (скупчення рідини усередині черевної порожнини);
- надмірна вага;
- метеоризм (підвищене газоутворення);
- утруднене сечовипускання.
Діагностика грижі живота.
Попередній діагноз черевної грижі встановлюється лікарем-хірургом після огляду пацієнта і ретельного збору анамнезу. Особлива увага звертається на спосіб життя хворого, перенесені раніше операції і захворювання.
Щоб уточнити, які саме органи знаходяться в грижовому мішку, точні розміри грижі та її особливості, застосовуються інструментальні методи діагностики.
- УЗД органів живота та грижового випинання — дозволяє не тільки візуалізувати грижу, але і провести диференціальну діагностику з іншою патологією ШКТ.
- Герниография — контрастний рентгенологічний метод дослідження.
Грижа черевної порожнини — лікування.
Основний вид лікування грижі живота — хірургічний. Бандаж, як консервативну терапію, призначають тільки при відсутності ускладнень у людей похилого віку або пацієнтам з тяжкими супутніми захворюваннями, тобто тим особам, для яких проведення операції супроводжується значним ризиком.
Оперативне лікування грижі може проводитися у плановому порядку (після відповідної підготовки) або в екстреному. Показанням до невідкладного хірургічного втручання є защемлення грижі або кишкова непрохідність.
Видалення грижі черевної порожнини виконується під загальним або місцевим знеболенням. В ході операції грижовий мішок розкривають, уважно оглядають його вміст на предмет наявності ділянок ішемії (особливо у випадках, коли мало місце обмеження грижі). Якщо тканини в грижовому мішку не змінені, орган вправляється в черевну порожнину, після чого проводиться ушивання грижового мішка і пластику воріт грижі. Цей етап хірургічного втручання може бути виконаний як з використанням тканин пацієнта, так і з допомогою штучних матеріалів (спеціальної сітки). Якщо в процесі огляду виявлено ділянки мертвої тканини, проводиться резекція ураженого органу, після чого вшиваються грижові ворота.
В післяопераційному періоді особливе значення варто приділити виключенню факторів, що сприяють підвищенню внутрішньочеревного тиску, щоб не допустити рецидиву захворювання надалі. Хворим рекомендується дотримуватися дієти, що запобігає запори і підвищене газоутворення, носіння бандажа, а також обмежити фізичні навантаження.
Наслідки та можливі ускладнення черевної грижі.
До основних ускладнень грижі слід віднеси наступні стани:
- защемлення органів, розташованих в грижовому мішку з подальшим їх некрозом (омертвінням тканин). Цей стан призводить до перитоніту і небезпечно для життя;
- часткову або повну непрохідність кишечника — характеризується ускладненням проходження кишкового вмісту;
- крайове обмеження — при цій патології страждає, наприклад, не весь ділянку кишки, що потрапила в грижовий мішок, а тільки частина її стінки. Перфорація ображеною і некротизованої стінки кишки також призводить до появи перитоніту;
- нагноєння грижі — флегмона;
- поступове збільшення грижі до розмірів гігантської з розвитком малого живота» — синдрому, коли після операції органи, які раніше розташовувалися в грижі, не поміщаються в черевній порожнині.
Наслідком віддаленої хірургічним шляхом грижі може стати післяопераційна грижа черевної порожнини, грижовими воротами якої є неспроможний рубець. Така грижа називається рецидивуючої і розвивається найчастіше при неповному дотриманні рекомендацій лікаря.
Грижа, не схильна до ущемлення, вважається неускладненій, однак і вона здатна завдавати значні незручності. Кожному хворому, зіткнувся з таким діагнозом, важливо пам’ятати, що у будь грижі існує постійний ризик утиску. Тому слід вміти розпізнати симптоми гострого стану, щоб своєчасно звернутися в хірургічний стаціонар.
