Пупкова грижа вважається однією з найбільш частих патологій, що виявляються у новонароджених. Вона являє собою випинання розміром до декількох сантиметрів в області пупка, має округлу форму і візуально нагадує повітряну кульку.
При напруженні або плачі розміри грижі збільшуються, а коли дитина спокійна, випинання легким натисканням може бути вправлене в черевну порожнину.
Пупкова грижа у новонароджених — механізм утворення.
У період свого внутрішньоутробного розвитку дитина пов’язаний з плацентою матері з допомогою пуповини (пупкового канатика). Цей тимчасовий орган забезпечує живлення і дихання плоду, так як містить в своєму складі артерії і вени, по яких кров циркулює між плацентою матері і дитиною. Після народження перерізається пуповина, судини спадаються, а пупкове кільце, через яке вони виходили з передньої черевної стінки, звужується і поступово заростає сполучною тканиною. Так утворюється пупок.
Якщо внаслідок слабкості передньої черевної стінки або підвищеного внутрішньочеревного тиску пупкове кільце не змикається, через його отвір під шкіру живота можуть виходити елементи черевних органів — великого сальника, петель кишечника або очеревини. Пупкова грижа у новонародженого добре візуалізується при вертикальному положенні малюка або під час плачу. Якщо дитина лежить на спинці, вміст грижового мішка, як правило, самостійно «ховається».
Пупкова грижа у дітей ущемляється надзвичайно рідко і в 99% випадків самостійно закривається до 3 років.
Фактори, що сприяють появі пупкової грижі.
Анатомічні особливості передньої черевної стінки у новонароджених створюють певні передумови для розвитку даної патології. Найчастіше пупкова грижа є вродженим захворюванням, розвиток якого пов’язано з недорозвиненням (дисплазією сполучної тканини). При цьому спостерігається не тільки слабкість передньої черевної стінки, але й знижена еластичність шкіри у новонародженого.
Причиною появи вродженої грижі можуть стати і несприятливі екологічні або хімічні фактори, які впливали на плід ще в період вагітності. Вони здатні загальмувати не тільки загальний розвиток дитини, але і вплинути на його сполучну тканину.
Придбані пупкові грижі звичайно виявляються протягом перших кілька місяців або навіть тижнів життя дитини. Привести до їх появи можуть часті запори, метеоризм, коклюш (супроводжується сильним кашлем) або тривалі періоди плачу малюка. При цих станах підвищується внутрішньочеревний тиск, що в комплексі з анатомічної слабкістю пупкового кільця може сприяти випинання через нього елементів черевних органів.
Рахіт також може стати причиною появи пупкової грижі. Під час цього захворювання знижується м’язовий тонус, з’являються сприятливі умови для появи грижі в області пупкового кільця.
Прояви пупкової грижі.
Пупкову грижу легко діагностувати при огляді малюка, як і пахову грижу. Зазвичай це округле опукле освіта в районі пупка, розміри якого варіюють від горошини до середнього яблука. Опуклість може з’являтися тільки під час напруження дитини і зникати, якщо покласти спокійного малюка на спинку. В розслабленому стані грижа легко вправляється з характерним для неї булькаючим звуком. При пальпації пупкового кільця виявляється його розширення.
Найчастіше вмістом грижового мішка є петлі кишечника. Якщо розміри грижі значні, під час плачу або при напруженні дитини через тонку шкіру живота можна навіть розглянути перистальтику кишки.
Лікування пупкової грижі у новонароджених.
Як правило, самовилікування пупкової грижі відбувається у дітей до віку 1-3 роки. Цьому сприяють і нормалізація кишкової діяльності, та підвищення рухової активності дитини. Однак наявність пупкової грижі — привід для постійного спостереження у дитячого хірурга. Для зміцнення м’язів черевної стінки показані курси масажу та ЛФК.
Пупкова грижа у новонароджених — масаж.
Масаж новонародженому при пупкової грижі починають зазвичай вже з 2-3 тижня життя. Всі рухи виконуються м’яко й обережно, щоб не викликати дискомфорту і плачу малюка. Перед виконанням спеціальних прийомів масажист спочатку вправляє грижу, «втоплюючи» її легким натисканням пальця. В комплекс масажних рухів входять:
- кругове погладжування животика за годинниковою стрілкою;
- погладжування косих м’язів (руки масажиста розташовуються в нижній частині грудної клітини з боків і здійснюють рух зверху вниз і назустріч один одному, ховаючи пупок в шкірній складці);
- зустрічні погладжування живота (рух долонею на одній половині черевної стінки здійснюється зверху вниз, при цьому одночасно друга рука тильною поверхнею ковзає знизу вгору на іншій стороні черевця);
- легкі пощипування шкіри навколо пупка;
- швидкі несильні натискання на пупкове кільце;
- вкручування (на пупок немовляти кладеться подушка великого пальця, і відбуваються несильні проворачивающиеся рухи за годинниковою стрілкою).
Лікувальна фізкультура при наявності пупкової грижі у дітей.
Вправи для зміцнення м’язів живота при наявності пупкової грижі слід проводити тільки після масажу. Важливо також пам’ятати, що для запобігання обмеження грижу спочатку потрібно обережно вправити і заклеїти пупок пластиром, і тільки після цього виконувати гімнастику. Комплекс вправ залежить від віку дитини і від його фізичного розвитку.
Для новонароджених корисним буде лікування положенням. Для зміцнення м’язів преса дитини перед кожною годівлею на декілька хвилин потрібно укладати на животик. Для тренування м’язів важливо частіше перевертати його спочатку на один бік, потім на другий. Добре стимулює скорочення м’язів і вправа, коли малюка підтримують під спинку так, щоб голова і ніжки були вільними.
Коли малюк навчиться перевертатися самостійно (зазвичай це відбувається до 4-5 місяця), батьки повинні всіляко стимулювати цей процес, викладаючи біля дитини яскраві іграшки, до яких він може дотягнутися. Корисними будуть і присідання, коли дорослий тримає дитину за ручки.
У віці 6 місяців дитина вчиться сидіти і стояти з опорою. У цей період важливо в ігровій формі змушувати його частіше присідати і нахилятися. Можна навчити дитину піднімати ніжки в положенні лежачи на спині — так ефективно тренуються черевні м’язи.
Накладення пластиру при пупкової грижі.
Цей метод консервативного лікування грижі може бути рекомендований тільки лікарем педіатром або хірургом. Сьогодні існує два способи накладання пластиру на пупкову грижу. Перший варіант, коли за допомогою пластиру в районі пупка формується вертикальна шкірна складка. Така пов’язка накладається лікарем і не знімається протягом 10 днів. По закінченні цього терміну лікар оцінює стан пупкового кільця і при необхідності повторює процедуру додатково на 10 днів.
Другий варіант накладення пластиру більш щадний. Він не передбачає формування шкірної складки і вимагає заміни кожні три дні, що може бути виконано батьками. При цьому дитина може купатися щодня без зняття пов’язки.
Будь-яка лейкопластырная пов’язка може бути накладено тільки при повністю зажившей пупкової ранки і за умови відсутності шкірних, в тому числі і алергічних змін в околопупочной області.
Важливим елементом лікування пупкової грижі, а також вторинної її профілактики є своєчасне спорожнення кишечника, недопущення запору або метеоризму. Для цього важливо дотримуватися дієти мамі, якщо малюк знаходиться на грудному вигодовуванні. Слід не допускати також тривалого плачу дитини, щоб не збільшувалася внутрішньочеревний тиск.
Оперативне лікування пупкової грижі.
Здатність до самостійного закриття грижі безпосередньо залежить від розмірів пупкового кільця. Так, наприклад, діаметр отвору до 1,5 см з великою часткою ймовірності закриється до 3 років. Однак якщо у малюка діагностована пупкова грижа значних розмірів, швидше за все, знадобиться операція.
Хірургічне лікування практикується у випадках, коли грижа не лікується консервативними методами до 5-річного віку пацієнта. Невеликий розріз робиться в шкірної складки над пупком, а потім виконується пластика грижових воріт. Хірургічне втручання в більшості випадків добре переноситься дітьми і не вимагає тривалого реабілітаційного періоду.
Ускладнення пупкової грижі.
Одним з найнебезпечніших ускладнень даного захворювання є защемлення грижі. І хоча зустрічається вона не так часто, як наприклад, при пахових грижах, всі батьки повинні знати симптоми, щоб вчасно вжити необхідних заходів. При защемленні петлі кишечника або елементи великого сальника, що знаходяться у мішку кили, затискаються грижовими воротами.
Це заподіює значну біль малюкові, і він стає неспокійним. Грижа перетворюється в твердий кулька і не вправляється при легкому натисканні. Якщо виявляється затиснутою петля кишечника, можуть проявлятися симптоми кишкової непрохідності.
При її розвитку у малюка буде спостерігатися блювання і затримка стільця. Батькам слід пам’ятати, що при підозрі на защемлення грижі дитини потрібно якомога швидше доставити у відділення дитячої хірургії. При недотриманні цієї умови існує небезпека некротизації чиї тканин з подальшим розвитком перитоніту.
