Як розшифрувати кардіограму серця?

Формування висновку за електрокардіограмі (ЕКГ) проводить лікар функціональної діагностики або кардіолог. Це непростий діагностичний процес, що вимагає спеціального навчання і практики. Лікар, що описує ЕКГ, повинен знати основи електрофізіології серця, варіанти нормальної кардіограми, вміти виявляти функціональні і морфологічні зміни серця. Він повинен вміти аналізувати порушення функцій автоматизму, провідності, збудливості серця, оцінювати вплив медикаментів та інших зовнішніх чинників на формування зубців та інтервалів ЕКГ.

Опис електрокардіограми включає в себе кілька послідовних етапів. Спочатку оцінюються стать і вік пацієнта, так як в різних вікових групах можуть бути свої особливості ЕКГ, а також кардіограма відрізняється у чоловіків і жінок. Потім визначається тривалість і амплітуда зубців і інтервалів кардіограми. Після цього оцінюється ритм, особливості положення серця в грудній клітці, аналізуються порушення провідності, ознаки вогнищевих змін міокарда та гипертрофий відділів серця. Потім формується підсумковий висновок. При можливості проводиться порівняння ЕКГ з раніше зареєстрованими плівками того ж хворого (аналіз в динаміці).

Зміст

  • 1 Аналіз зубців ЕКГ
  • 2 Нормальна ЕКГ
  • 3 Порушення ритму серця
  • 4 Гіпертрофії відділів серця
  • 5 Порушення кровопостачання міокарда
  • 6 Інші зміни ЕКГ


Аналіз зубців ЕКГ

Аналіз зубця Р передбачає вимірювання його амплітуди, тривалості, визначення полярності і форми. Визначають тривалість інтервалу P-Q.

Аналіз шлуночкового комплексу QRS — це оцінка співвідношення зубців у всіх відведеннях, вимірювання амплітуди і тривалості цих зубців.

Для аналізу сегмента ST необхідно визначити його зміщення вгору або вниз відносно ізоелектричної лінії і оцінити форму цього зміщення.

При оцінці зубця Т потрібно звернути увагу на його полярність, форму, амплітуду.
Потім вимірюється інтервал Q-T і порівнюється з належною величиною, яка визначається за спеціальною таблицею.

Нормальна ЕКГ

У нормі регулярний ритм серця, правильний, його джерелом є синусовий вузол. Синусовий ритм у спокої має частоту від 60 до 100 в хвилину. Частоту серцевих скорочень визначають, вимірюючи відстань між сусідніми зубцями R на ЕКГ (інтервал R-R).

Визначають напрямок так званої електричної осі серця, що показує положення результуючого вектора електрорушійної сили (кут альфа). Його вказують в градусах. Нормальна вісь відповідає значенню кута альфа від 40 до 70 градусів.

Визначають наявність поворотів серця навколо своєї осі.


Порушення ритму серця

Порушення ритму серця, або аритмія, діагностується в разі виявлення таких порушень на ЕКГ:

  • збільшення частоти скорочень серця більше 100 в хвилину або уражень менше 60 за хвилину;
  • неправильний ритм;
  • несинусовый ритм;
  • порушення проведення електричного сигналу по провідній системі серця.

Аритмії діляться на наступні основні групи.

За ознакою порушення утворення імпульсу:

  • порушення автоматизму синусового вузла (синусові тахікардія, брадикардія, аритмія);
  • ектопічні (несинусовые) ритми, викликані переважанням автоматизму несинусовых центрів (выскальзывающие, прискорені ектопічні ритми, міграція водія ритму);
  • ектопічні ритми, обумовлені механізмом re-entry (екстрасистолія, пароксизмальні тахікардії, фібриляція і тріпотіння передсердь і шлуночків).
  • За ознакою порушення провідності:

  • блокади (синоатріальна, внутрипредсердная, атріовентрикулярна, внутрижелудочковая блокада, зокрема, блокади правої і лівої ніжок пучка Гіса);
  • асистолія шлуночків;
  • синдроми предвозбуждения шлуночків, зокрема, синдром WPW.
  • Електрокардіографічні ознаки цих порушень різноманітні і складні.

    Гіпертрофія відділів серця

    Гіпертрофія міокарда – це пристосувальна реакція організму у відповідь на збільшення навантаження, що виявляється в збільшенні маси серця і товщини його стінок.

    Зміни при гіпертрофії будь-яких відділів серця обумовлені підвищеною електричною активністю відповідної камери, уповільненням розповсюдження електричного сигналу в її стінці, а також ішемічними та дистрофічними змінами серцевого м’яза.

    За допомогою ЕКГ можна визначити ознаки гіпертрофії лівого і правого передсердь, лівого та правого шлуночків, а також їх комбінації.

    Порушення кровопостачання міокарда

    ЕКГ при інфаркті міокарда

    За допомогою ЕКГ можна в деяких випадках оцінити кровопостачання серцевого м’яза. Особливо велике значення цей метод набув у діагностиці інфаркту міокарда: гострого порушення кровотоку в коронарних судинах, що супроводжується омертвінням (некрозом) ділянки серцевого м’яза, з подальшим формуванням в цій зоні рубцевих змін.

    ЕКГ в процесі перебігу інфаркту міокарда має закономірну динаміку, що дозволяє стежити за розвитком процесу, визначати його поширеність і виявляти ускладнення. За допомогою ЕКГ визначається і локалізація інфаркту міокарда.

    Інші зміни ЕКГ

    Аналізуючи зміни шлуночкового комплексу, сегмента ST і зубця Т, можна діагностувати багато інші патологічні стани, наприклад, перикардит, міокардит, порушення електролітного обміну та інші процеси.

    Відеокурс «ЕКГ під силу кожному», урок 1 — «Провідна система серця, електроди»

     

    Відеокурс «ЕКГ під силу кожному», урок 2 — «Зубці, сегменти, інтервали»

     

    Відеокурс «ЕКГ під силу кожному», урок 3 — Алгоритм аналізу ЕКГ»

     

    Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
    Здоровий спосіб життя