Зміст
Як і у випадку з більшістю токсичних речовин, розрізняють гострі і хронічні отруєння алкоголем.
Згідно зі світовою статистикою, найчастіше гострі отруєння етанолом (етиловим спиртом – головним компонентом алкогольних напоїв) відбуваються в країнах північних і середніх широт. Населення цих країн історично споживає велику кількість міцних алкогольних напоїв.
Отруйна доза алкоголю
У різних країнах отруйна доза варіює, відрізняється. Це пов’язано з етнічними, кліматичними та іншими факторами.
У нашій країні смертельної разовою дозою етанолу визнана 12 г/кг маси тіла, тобто приблизно 300 мг чистого спирту (96-98%).
Це правило діє тільки в тому випадку, якщо людина не хворіє хронічним алкоголізмом, тобто організм не є звичним (толерантним) до алкоголю.
Механізм отруєння алкоголем
Прийнято розділяти отруєння алкоголем на дві фази:
- всмоктування (або резорбції);
- виділення (елімінації).
В першу фазу всмоктування йде накопичення алкоголю і продуктів його розпаду в органах і тканинах, тому токсичний ефект посилюється.
У другу фазу виділення, навпаки, активізуються системи виведення отруйної речовини, тому відбувається природна детоксикація організму від алкоголю.
Потрібно пам’ятати про те, що так звані легкі спиртні напої (міцністю до 30%) всмоктуються швидше, ніж міцні (горілка, коньяк, віскі та інші). Сповільнює всмоктування алкоголю їжа, що наповнює шлунок, особливо жирна, а ось у хворих з хронічними запальними захворюваннями шлунково-кишкового тракту (наприклад, гастрит) всмоктування відбувається швидше за рахунок пошкодженої і запаленої, а, значить, більш проникною, слизової оболонки шлунка.
Перша допомога при отруєнні алкоголем
В першу чергу необхідно зрозуміти, наскільки важким є отруєння. Розрізняють три ступені алкогольної інтоксикації:
- легка;
- середня;
- важка.
В останньому випадку зазначається розлад свідомості, від поверхневого до важкого — хворий не відповідає на питання, зіниці слабо реагують на світло, не реагує на біль, можуть відзначатися порушення дихання. Це кома, яка так і називається — алкогольна.
Детоксикація при отруєнні алкоголем на догоспітальному етапі повинна відбуватися за кількома напрямками:
- запобігти подальше всмоктування отруйної речовини;
- прискорити виведення етанолу з організму;
- нормалізувати порушення обміну речовин.
При отруєнні легкого ступеня слід провести промивання шлунка хворого. Для цього необхідно прийняти 0,5–1 л води (бажано кип’яченою) або слабкого розчину калію перманганату (марганцівки). Можна випити весь обсяг відразу, але можна і невеликими порціями. Після цього необхідно викликати блювання. Процедуру повторюють двічі або тричі – до того моменту, поки блювотні маси не стануть прозорими і без запаху етанолу.
При проведенні промивання шлунка слід особливо ретельно стежити за тим, щоб блювотні маси не потрапили в дихальні шляхи. Для цього потерпілий повинен перебувати у вертикальному положенні, наскільки це тільки можливо.
Після цієї процедури слід прийняти будь адсорбуючий препарат, який «зв’яже» молекули етанолу і не дасть йому всмоктуватися в кров через слизову оболонку шлунку і кишечника. Це може бути активоване вугілля, Поліфепан, Ентеросгель, Смекта або будь-який інший адсорбент.
Через годину після промивання шлунка слід розпочинати регідратацію – відновлення водно-сольового балансу. Хворому через кожні півгодини дають випити 0,2–0,3 л води з додаванням кухонної солі і цукру або розчин «Регідрон» в аналогічній дозі.
Наступним етапом є прискорення виведення етанолу з допомогою проносних і сечогінних ліків виключно за призначенням лікаря.
Детоксикація в умовах медичного закладу
Як вивести токсини з організму після алкоголю у разі масивного отруєння, може вирішити тільки кваліфікований медичний працівник. Зазвичай хворий поміщається в палату інтенсивної терапії, де проводиться вентиляція легенів, промивання шлунка і кишечника, внутрішньовенне крапельне введення ліків для нормалізації балансу рідини і солей, що особливо важливо після рясної блювоти. Якщо при виході з алкогольної коми зазначається психоз («біла гарячка»), то в схему лікування додають психотропні (заспокійливі) препарати і ліки, що розслаблюють мускулатуру.
Особливості детоксикації при хронічному алкоголізмі
Розрізняють дві фази алкоголізму:
- загострення;
- хронічна стадія.
Дезінтоксикаційна терапія при алкоголізмі в гостру фазу — тобто у разі прийому великої кількості алкоголю, не відрізняється від такої при гострому отруєнні. Варто, однак, мати на увазі схильність таких хворих до розвитку ниркової недостатності, причиною чого є багаторічна отруйна дія етанолу та його похідних продуктів перетворення алкоголю в організмі. Потрібно стежити за кількістю сечі, що виділяється, і, якщо воно різко зменшилася або відсутній протягом 4 годин – терміново звернутися в медичний стаціонар.
Під час хронічної фази хвороби лікування повинно бути спрямоване в першу чергу на підтримання природних механізмів знешкодження етанолу (поліпшення роботи печінки і нирок), а механічне видалення етанолу та його продуктів відходить на другий план.
Випадки отруєння сурогатами алкоголю
Ми розглянули випадки отруєння етанолом і основні методи і принципи алкогольної детоксикації. Але в клінічній практиці зустрічаються ще отруєння та його сурогатами – этанолоподобными речовинами:
- гідролізним і сульфітним спиртами (отриманими з деревини);
- денатуратом (технічним спиртом);
- одеколонами та лосьйонами;
- клеєм БФ;
- морилкою для дерева;
- етиленгліколем;
- метанолом.
Два останніх речовини більше всього схожі на алкоголь з точки зору обивателя і є смертельно небезпечними отрутами. Відмінна риса отруєння метанолом – часткове або повне порушення зору. При підозрі на отруєння цими речовинами слід негайно доставити постраждалого в лікарню, не намагаючись провести детоксикацію самостійно.
Висновок
При отруєнні алкоголем легкого ступеня достатньо простих заходів, спрямованих на уповільнення та запобігання всмоктування етанолу в шлунково-кишковому тракті. При середньому ступені отруєння потрібне застосування засобів, що прискорюють виведення алкоголю з організму і нерідко – призначення лікарських препаратів для нормалізації роботи деяких органів в першу чергу печінки і серця. При отруєнні тяжкого ступеня хворий потребує багатокомпонентному (складному) лікуванні, для чого обов’язкова госпіталізація у відділення інтенсивної терапії.
