Запор у новонародженого проявляється дещо інакше, ніж у дорослої людини

З народженням малюка життя його батьків стає більш насиченою та емоційної: дитина росте, розвивається, пізнає навколишній світ і самого себе. Батьки з захопленням спостерігають за цим процесом, у міру сил, беручи участь у ньому – але головним завданням дорослих, все ж, є турбота про фізичне здоров’я дитини. У перші місяці життя, новонароджений викликає особливе занепокоєння батьків: адже організм дитини ще знаходиться в стадії формування, а сам малюк поки не в змозі розповісти про свої відчуття. Тому молоді мами (тата, бабусі і т. д.) з тривогою сприймають будь-які зміни в поведінці дитини, роблячи поспішні висновки про його нездужання.

Біда надто недовірливих батьків полягає в тому, що вони не беруть до уваги особливості фізіології новонароджених: організм дитини функціонує інакше, ніж у дорослого – а тому і симптоматика багатьох захворювань не збігається. Одна з найпоширеніших помилок в цій області стосується травної системи і роботи кишечника малюка: занадто рідкісне, або досить часте виділення калових мас здатне викликати паніку у деяких матусь. В цьому випадку завжди слід пам’ятати, що пронос або запор у новонародженого – це не скільки разів дитина сходив «по великому», а як він себе при цьому почуває!

Як розпізнати запор у малюка

Організм малюка, з перших хвилин після народження, змушений перебудовуватися і адаптуватися до самостійного існування, так як до цієї пори більшість обов’язків по її життєзабезпечення (дихання, харчування тощо) виконувала пуповина.

Запор у новонародженого проявляється дещо інакше, ніж у дорослої людиниПоки всі системи не «запрацюють» в нормальному режимі, має пройти якийсь час – і тому, немає нічого дивного, що спочатку робота деяких органів досить хаотична. В першу чергу, це стосується травлення і виділення: дитина вимагає годування з різними інтервалами в часі, спорожнення сечового міхура і кишечника можуть бути дуже частими, або досить рідкісними – але це не має викликати особливого занепокоєння, якщо малюк почуває себе добре і нормально додає у вазі. Особливо, якщо мова йде про дитину, що знаходиться на грудному вигодовуванні – молоко матері може засвоюватися немовлям настільки добре, що дефекація з періодичністю один раз на два дні може бути для нього нормою. Звичайний стілець при грудному вигодовуванні достатньо рідкий, з запахом кислого молока; має жовтий, жовто-коричневий колір, іноді може набувати зеленуватий відтінок.

Калові маси дитини, що перебуває на штучному вигодовуванні, дещо відрізняються від випорожнень малюка: вони більш темні, густі і мають запах фекалій.

Взагалі, що стосується кольору і консистенції стільця: занепокоєння повинно викликати дуже сильне потемніння калу (ближче до чорного) або різке його знебарвлення майже до білого. Поява в калі кров’яних виділень і рясної піни також свідчить про проблеми зі здоров’ям – тому в цих випадках слід звернутися до лікаря.

Існують кілька характерних ознак, за якими мами можуть визначити запор у новонародженого, незалежно від кількості та періодичності дефекації:

  • При спорожнюванні кишечника, дитина сильно тужиться, кричить, обличчя червоніє;
  • Живіт дитини твердий і болючий, малюк часто підтискає до нього ніжки;
  • Кишкові гази і стілець мають гнильний запах;
  • Дитина втрачає у вазі або повільно його набирає, він неспокійний, часто плаче або кричить, має поганий апетит і сон – все це свідчить про неполадки в організмі;
  • Якщо у малюка спостерігаються хоча б деякі з цих симптомів слід негайно звернутися до лікаря: чим швидше будуть встановлені і усунені причини, що викликають запор, тим менше шкоди буде завдано здоров’ю дитини.

Причини виникнення запорів у дітей до року

Причини виникнення запору у новонародженого можуть бути різні: від зміни режиму харчування та введення в раціон нових продуктів харчування, до вроджених патологій органів травлення. В залежності від етіології, запор підрозділяють на:

  • Органічний – коли утруднення дефекації викликані вродженими патологіями кишечника, ураженням нервової системи або іншими захворюваннями органів травлення, залоз внутрішньої секреції. У цьому випадку може знадобитися тривале лікування, а іноді – і хірургічне втручання. Нерідко органічний запор у новонародженого може бути викликаний незрілістю нервових закінчень кишкових стінок, що впливають на перистальтику: подібна дисфункція безслідно зникає протягом двох місяців після народження дитини.
  • Функціональний запор – порушення правильної роботи кишечника, викликане деякими продуктами харчування або лікарськими препаратами. При усуненні фактора, який спровокував запор, нормальна функціональність кишечника відновлюється – і в цьому випадку допомогти дитині зможе будь-яка мама.
  • Слід пам’ятати, що самостійне лікування органічних запорів загрожує дуже важкими наслідками для дитини, а тому говорити про самостійному лікуванні закрепів слід лише в контексті їх функціональної етіології.

    Необхідно також знати, що розвиток закрепів у немовлят та дітей, які перебувають на змішаному або штучному вигодовуванні, залежать від різних факторів: якщо правильна робота кишечника немовляти повністю залежить від раціону харчування годуючої матері, то чинників, що впливають на стан травної системи інших дітей набагато більше:

    • Склад штучних сумішей;
    • Продукти, що вводяться в якості додаткового прикорму;
    • Кількість рідини.

    Крім того, у малюка може розвинутися психогенний запор від нестачі спілкування з матір’ю – і це досить поширений фактор.

    Ще одна причина, що провокує розвиток запору – дисбактеріоз кишечника (особливо часто йому схильні немовлята, якщо годуючої матері доводиться приймати антибіотики, або вона брала їх в останні місяці вагітності).

    Своєчасна і ефективна допомога дитині при запорі

    Утруднення в спорожненні кишечника чинить негативний вплив на загальний стан дитини:

    • Скупчення і ущільнення калових мас викликає хворобливі відчуття з-за надмірного розтягування стінок кишечника, виникнення тріщин і надривів у слизовій оболонці прямої кишки – все це може спровокувати посилення загальної картини запору, так як дитина починає рефлекторно затримувати дефекацію; крім того, при порушенні кровотоку у венозних судинах, можливо розвиток геморою;
    • Інтоксикація, яка виникає внаслідок проникнення в організм з кишечника шкідливих для організму речовин, може спровокувати блювоту і тим самим викликати зневоднення.

    Щоб позбавити дитину від подібних наслідків, необхідно вжити термінових заходів щодо спорожнення кишечника. Існує кілька методів, що допомагають в цьому:

    • Масаж і гімнастика – легкі кругові погладжування долонею навколо пупка (за годинниковою стрілкою, 5-10 рухів), одночасне і почергове згинання-розгинання ніжок (за принципом «велосипед»). Крім того, положення тіла дитини животом вниз, значно полегшує болі і провокує відходження газів;
    • Запор у новонародженого проявляється дещо інакше, ніж у дорослої людини

    • Коригування раціону харчування годуючої матері і дитини (в тому числі, і тимчасова відмова від додаткового вигодовування) – уточнення списку продуктів, які годуюча мама може вживати в їжу, і тих, що їй протипоказані;
    • Лікарські препарати, які надають проносне дію – їх потрібно давати дитині після консультації з лікарем. Зазвичай як проносне, застосовуються сироп лактулози, дюфолак, еспумізан, плантекс;
    • Механічні способи впливу – олійна клізма, газовідвідна трубка, гліцеринові свічки або змащений вазеліном палець, введений на 0,5 см в задній прохід дитини. Однак, подібним методом можна користуватися вкрай рідко, і то лише у випадку, коли інші методи не допомогли: занадто великий ризик викликати у малюка звикання.

    Запор у новонародженого проявляється дещо інакше, ніж у дорослої людини

    Потрібно відзначити, що перші два методи підходять і в якості превентивних заходів.

    Як уникнути лікування запорів

    Звичайно ж, будь-функціональний розлад, як і багато захворювань, легше запобігти, ніж проводити лікування (годуючи дитину проносними препаратами). Щоб звести до мінімуму ризик розвитку у вашого малюка запору, потрібно дотримувати деякі правила:

    • Найкраще харчування для новонародженого – грудне вигодовування. Завдяки своєму складу, грудне молоко ідеально для травної системи малюка. Якщо ж такий спосіб годівлі неможливим – необхідно правильно підбирати поживні суміші, максимально наближені за складом до материнському молоку і відповідні дитині;
    • Не можна занадто різко змінювати тип годівлі дитини: переводити на штучне вигодовування краще поступово – і точно так само вводити в його раціон продукти для прикорму. Потрібно враховувати, що діти на штучному вигодовуванні повинні отримувати набагато більше рідини – тому питво їм слід давати додатково;
    • Годуючі мами повинні пам’ятати, що травлення дитини залежить від продуктів, які вона вживає, а тому:
      • Краще виключити зі свого меню продукти викликають проблеми з кишечником: випічку з білої муки, червоне м’ясо, рис, банани і горіхи;
      • Слід також обмежити споживання кави, цільного молока і міцного чорного чаю;
      • Більше їсти салатів із зелені і свіжих овочів, варений буряк, чорнослив, курагу, а також вівсяну і гречану каші;
    • Що стосується лікарських препаратів, то слід уникати спазмолітиків, обволакивающих і сечогінних засобів.

    І, наостанок, хотілося б сказати кілька слів про народні методи лікування запорів.

    Народні засоби, перевірені нашими бабусями, потрібно застосовувати з обережністю – екологія в наші дні залишає бажати кращого, та й здоров’я наших дітей значно поступається фортеці організму наших предків. (До речі, непоганий народне засіб, який рятує дитину від кольок і надлишкового газоутворення – відвар насіння кропу (одна чайна ложка на склянку води), щодня випита мамою).

    Будь-яке лікування має призначати лікар!

    Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: