Зміст:
- Причини защемлення
- Симптоми защемлення сідничного нерва
- Лікування защемлення сідничного нерва
- Лікування в домашніх умовах
Причини защемлення
До факторів, що призводить до компресії нерва, відносяться такі патологічні стани:
- остеохондроз нижньопоперекового відділу хребта, ускладнений формуванням міжхребцевої грижі, виникненням остеофітів, які можуть здавлювати, розташований поруч корінець нерва;
- стеноз спинно-мозкового каналу – більш характерний для літніх, може призводити до двосторонньої компресії корінців;
- спондилолістез нижнього поперекового хребця – відбувається обмеження корінця при зісковзування хребця зі свого нормального розташування;
- синдром грушоподібної м’язи – при цьому стані здавлення нерва здійснюється патологічно напруженою м’язом, яка бере участь у відведенні стегна;
- наявність об’ємних утворень в даній області (первинні пухлини хребта, метастази раку молочної, передміхурової залози, нирок, легенів, гематоми заочеревинного простору, епідуральний абсцес).
Нерідкі випадки виникнення симптомів компресійного корінцевого синдрому при вагітності, особливо після 25 тижня. У цій ситуації причинами, що призводять до розвитку патології, є:
- тиск збільшеної матки на сусідні органи;
- підвищене навантаження на хребет внаслідок збільшення ваги і зміщення центру ваги вагітної жінки.
Симптоми защемлення сідничного нерва
Ішіас виникає гостро, як правило, носить односторонній характер. Провокуючими факторами можуть виступати:
- переохолодження;
- надмірне навантаження на хребет;
- слабкість м’язового корсету спини;
- звичний малоактивний спосіб життя.
Існують характерні ознаки защемлення:
- біль, що виникає в області попереку і іррадіює в ногу;
- за характером біль інтенсивна, стріляючий, пекуча, посилюється при рухах (наприклад, кашлі, чханні);
- вимушене положення тіла внаслідок м’язового спазму і вираженого больового синдрому;
- порушення чутливості кінцівки на стороні ураження – відчуття печіння, поколювання, відчуття мурашок на шкірі аж до оніміння і повного випадіння чутливості шкіри стопи і гомілки;
- слабкість в ураженої кінцівки;
- порушення ходи, неможливість стояти на носках або п’яті;
- локальні вегетативні порушення – гіпергідроз, вазомоторні, трофічні розлади, порушення терморегуляції;
- болючість при пальпації в точках Валле (паравертебральні точки в попереково-крижовій області, в точці проекції виходу сідничного нерва в області сідниць, у підколінній ямці).
У рідкісних випадках розвивається важка форма обмеження, що супроводжується ознаками ураження спинного мозку (паралізуючий ішіас). Для цього різновиду характерні наступні симптоми:
- виражені рухові порушення;
- розлад функції органів малого тазу;
- відсутність або помірні прояви розлади чутливості;
- пірамідні знаки (прояв патологічних рефлексів).
Крім того, існують спеціальні діагностичні прийоми для оцінки неврологічного статусу пацієнта:
- проба Барі (нижня) використовується для виявлення парезу нижніх кінцівок – пацієнт, лежачи на животі, згинає ноги в колінних суглобах до кута 45°. При наявності парезу, уражена кінцівка опускається;
- проба Бонні застосовується для виявлення синдрому грушоподібної м’язи – характерною ознакою служить посилення больового синдрому при виконанні приведення стегна і ротації його всередину;
- симптом Ласега є позитивним при наявності компресії нерва і обумовлений натягом нервового стовбура – перевіряється в положенні лежачи на спині: лікар повільно піднімає ногу пацієнта, випрямлену в колінному суглобі. Відзначається посилення болю під час руху. У разі згинання випрямленою ноги в колінному суглобі неприємні відчуття зменшуються.
Лікування защемлення сідничного нерва
Традиційна медицина володіє широким арсеналом методів і засобів терапії ішіасу, які включають в себе:
- немедикаментозні засоби;
- лікарську терапію;
- проведення оперативного втручання.
Як лікувати у кожному конкретному випадку вирішує лікар, використовуючи індивідуальний і комплексний підхід.
В якості засобів немедикаментозного лікування використовують наступні методи:
- масаж повинен виконуватися тільки фахівцем при відсутності протипоказань. У гострий період масаж рекомендується проводити на здоровій стороні;
- фізіотерапія – призначаються діадинамічні струми, електрофорез з новокаїном, магнітотерапія, УФ-опромінення, аплікації з парафіном або озокеритом, голкорефлексотерапія;
- лікувальна фізкультура ? починається зі статичних поз, і лише при купировании больового синдрому можлива динамічна лікувальна гімнастика. Програма і комплекс вправ розробляються лікарем для кожного пацієнта індивідуально. Використовуються вправи на розтягування, поліпшення тонусу і сили м’язів;
- фізичний спокій протягом перших трьох днів – призначається постільний режим на жорсткій поверхні. У разі необхідності відправлення фізіологічних потреб при ходьбі використовують иммобилизирующий пояс.
Медикаментозне лікування ішіалгії включає в себе застосування різноманітних класів лікарських засобів. Чим лікувати визначає лікар-невропатолог, після ретельного обстеження з метою виключення патології з боку органів, розташованих в малому тазі, і можливого виявлення об’ємних утворень в області хребта. Використовуються препарати наступних груп:
- нестероїдні протизапальні засоби – в перші дні захворювання призначаються переважно в ін’єкційній формі. Внутрішньом’язові уколи вводяться на здоровій стороні. В якості допоміжної терапії можливе застосування трансдермальних (місцевих) форм;
- глюкокортикоїди застосовують у складі епідуральних блокад у разі відсутності ефекту від інших методів терапії;
- анестетики використовуються для проведення корінцевих блокад (новокаїн, лідокаїн);
- міорелаксанти (сирдалуд, мідокалм, баклосан) призначають з метою зменшення рефлекторного локального напруження м’язів, обумовленого больовим синдромом;
- вітаміни групи В (комбилипен, мільгамма) сприяють нормалізації метаболізму в нервових клітинах. В гострому періоді призначають внутрішньом’язово строком на 10 днів, згодом переходять на пероральний прийом;
- сечогінні препарати використовуються для зменшення набряку в області нервових корінців (фуросемід);
- вазоактивні засоби (нікотинова кислота, пентоксифілін) застосовують для поліпшення мікроциркуляції.
У разі наявності спінальної симптоматики (виражені парези, порушення роботи тазових органів), а також відсутності ефекту від консервативних методів лікування потрібна консультація нейрохірурга для визначення необхідності оперативного втручання.
Лікування в домашніх умовах
Що робити при виникненні защемлення нерва до огляду лікаря? Можна спробувати полегшити стан і зменшити біль народними засобами:
- олія з квітів багна болотного – 1 столову ложку залити склянкою теплого рослинного масла (бажано використовувати оливкову), кип’ятити 1 хвилину, а потім настояти протягом доби. Отриманим маслом розтирати область попереку і сідницю на ураженій стороні;
- компрес з чорної редьки – овоч натерти на тертці, загорнути в лляну тканину і розмістити на попередньо змазаній рослинною олією шкірі спини. Зверху накрити папером для компресів і пов’язати шарф.
Не менш ефективні аплікації димексиду з новокаїном:
- змішати 2% розчин анестетика з розчином димексиду в пропорції 1:1. Отриманою рідиною змочити тканину і прикласти на область поперекового відділу хребта, накрити поліетиленом і вовняною тканиною. Тримати компрес не більше 45 хвилин.
З метою профілактики розвитку компресійного корінцевого синдрому рекомендується:
- зміцнювати м’язи спини і черевного преса;
- уникати різких рухів;
- правильно виконувати підйом вантажів;
- підтримувати фізичну активність;
- знизити масу тіла;
- не допускати переохолоджень.
