Затримка місячних може бути різною, як і причини, що її обумовлюють.
Всі види даної патології є проявом гіпоменструального синдрому, який також супроводжується порушенням репродуктивної функції.
Тому без кваліфікованої допомоги лікаря не обійтися і чим раніше буде розпочато лікування, тим ефективніше воно виявиться.
Причини затримки місячних – тест негативний
Прийнято розрізняти декілька проявів затримки місячних залежно від тривалості цього стану:
1) Олігоменорея – ситуація, при якій менструація відсутня протягом 2-4 місяців.
2) Опсоменорея – місячних немає від 4 до 6 місяців.
3) Аменорея – менструації відсутні більше 6 місяців. Аменорея може бути первинною (жодного разу не було менструацій, тобто відсутнє менархе), так і вторинної (припинення раніше існуючих менструацій). У нормі менархе (перша менструація) має настати до віку 16 років, в іншому випадку це буде розцінюватися як аменорея.
Як правило, причинами первинного відсутності місячних є ті або інші генетичні порушення, які можуть бути пов’язані з порушенням процесу статевого диференціювання.
В основі вторинного порушення менструального циклу лежать придбані патологічні процеси.
Так, основними захворюваннями, які призводять до первинної аменореї, є:
недостатнє вироблення гонадотропних гормонів;
аліментарне порушення недостатності функції гіпофіза;
гіперкортицизм пубертатного періоду;
гіперпролактинемія;
агенезія (відсутність) гонад;
дисгенезія статевих органів дівчинки;
полікістозних яєчники;
синдром рефрактерних яєчників;
вроджене порушення кори надниркових залоз;
атрезія цервікального каналу або піхвової трубки.
Причинними факторами припинення місячних, які до цього були, є:
функціональна гіперпролактинемія;
аденоми гіпофіза, які секретують пролактин;
нейроэндокриннообменные синдроми;
гіперандрогенія яєчникового або надниркового походження;
виснажені яєчники;
резистентні яєчники;
синдром Ашермана) – наявність спайок в порожнині матки;
хронічний ендометрит;
гіпотиреоз, який вдруге втягує в патологічний процес статеві органи.
Як бачите, причин затримки місячних, якщо тест негативний, може бути велика кількість, і самої поставити діагноз, і вирішити що робити вам навряд чи вдасться.
Затримка місячних, крім вагітності
Викликати затримку місячних при негативному тесті можуть такі чинники:
1) Порушення нормальної анатомічної будови статевих органів (наприклад, атрезія цервікального каналу, що утрудняє відтік менструальної крові).
2) Ендокринні захворювання, які втягують в патологічний процес не тільки статеві залози, але й інші залози внутрішньої секреції.
3) Різні захворювання внутрішніх органів (у першу чергу варто відзначити патологію печінки).
4) Впливу різних фармакологічних препаратів, які можуть порушувати роботу тонко регульованої системи гіпоталамус-гіпофіз-яєчники. Особливо прийом протизаплідних засобів.
5) Негативний вплив факторів зовнішнього середовища. Не варто забувати, що затримка місячних може бути ознакою вагітності. У цьому випадку вона поєднується з іншими симптомами, а також підтверджується за допомогою лабораторних досліджень і ультразвукового обстеження.
Що робити при затримці місячних?
Перед тим як вирішити що робити, слід пам’ятати, що негативний тест на вагітність і затримка місячних ще не означають відсутності вагітності. Тому діагностика затримки місячних повинна починатися в першу чергу з виключення вагітності.
Для цього рекомендовані наступні дослідження:
піхвове – визначається збільшена матка, синюшність шийки матки;
визначення в крові рівня хоріонічного гонадотропіну і його зіставлення з належним рівнем для даного терміну вагітності;
сечовий гравидарный тест (він вважається позитивним, коли визначаються дві смужки);
ультразвукове дослідження, в тому числі за винятком позаматкової вагітності.
У разі, коли затримка місячних носить первинний характер, тобто відсутнє менархе, діагностичний пошук будується наступним чином:
1) Лікар з’ясовує з допомогою піхвового і ультразвукового дослідження, є у дівчинки матка;
2) Якщо її немає, то проводиться каріотипування, тобто визначення генетичного статі дитини. Каріотип, який відповідає жіночому, свідчить про наявність синдрому Рокитанского-Кюстнера. Він є показанням для консультації генетика. Якщо ж діагностований чоловічий генотип при наявності жіночих статевих органів, то дана ситуація розцінюється як синдром тестикулярної фемінізації. У цьому випадку показано хірургічне втручання, під час якого проводиться видалення статевих залоз. Це продиктовано також і тим, що у таких пацієнтів існує підвищений ризик розвитку раку статевих органів. Для відновлення гормонального балансу і поліпшення зовнішнього вигляду призначається замісна гормональна терапія естроген-гестагенами препаратами.
3) Якщо матка є, то за допомогою ультразвуку оцінюються її розміри. Залежно від цього у всіх пацієнток ділять на три основні групи – з нормальними розмірами матки, з зменшеними і з збільшеними розмірами матки.
4) Збільшення розмірів матки вимагає виключення наступних станів – вагітність, гематометра (скупчення крові в порожнині матки) або ж кіста яєчника з гормональною активністю. В залежності від встановленого діагнозу проводиться і лікування (бужування цервікального каналу при гематометре, гормональна терапія при кісті яєчника)
5) При нормальних розмірах матки обов’язково вимірюється товщина ендометрію (внутрішнього шару матки) з допомогою ультразвуку. Якщо він товщі 8 мм, то проводиться тільки спостереження, якщо до 8 мм – проводиться циклічна вітамінотерапія.
6) Зменшені розміри матки вимагають виключення ряду генетичних синдромів. Вторинна затримка місячних також є показанням для негайного звернення до гінеколога. Він проводить також цілеспрямований диференціально-діагностичний пошук за наступним алгоритмом:
Першим етапом показано проведення прогестероновою проби. З цією метою пацієнтки призначається гестаген, наприклад, Дюфастон по одній таблетці протягом 10 днів. Проба вважається позитивною, якщо після останньої таблетки через 3-7 днів почалася менструація. В іншому випадку вона негативна.
При негативній пробі показано визначення фолікулостимулюючого гормону в крові. При його зниженні діагностується гипопитуитаризм – зниження функції гіпофіза. Підвищення цього гормону є ознакою або виснажених, або резистентних яєчників. Нормальне значення фолікулостимулюючого гормону є показанням для проведення ультразвукового дослідження.
Позитивна проба з прогестероном говорить про наявність ендокринної патології. Для її виявлення визначають рівні основних гормонів в крові. Підвищення тиреотропного гормону і зниження тироксину і трийодтироніну – ознака гіпотиреозу, підвищення пролактину – ознака гіперпролактинемії, підвищення адренокортикотропного – ознака гіперкортицизму, вітаміни – це ознака гіперандрогенії.
Лікування у разі затримки менструації (при виключення вагітності) може бути консервативним і оперативним.
Операція проводиться за наявності:
1) Аномалій розвитку;
2) Спайкового процесу;
3) Пухлин і т. д. Однак у більшості випадків показано гормональне лікування, яке залежить від форми ендокринної патології. Так, при зниженні функції яєчників і гіпотиреозі проводиться замісна гормональна терапія. Гіперкортицизм вимагає призначення інгібуючої терапії і т. д.
Можливі ускладнення з-за затримки
Основне ускладнення, яке може розвинутися на тлі затримки місячних, обумовленої патологічним процесом, полягає в його прогресуванні. Через певний час це призводить до незворотних наслідків в репродуктивної системи.
До того ж порушується здатність до запліднення і виношування дитини ( див. лікування безпліддя у жінок ). Тому дуже важливо своєчасно звертатися до гінеколога при наявності різних порушень оваріально-менструального циклу.
Профілактика
Профілактика затримки менструації полягає в дотриманні наступних рекомендацій:
виключення впливу негативних чинників під час вагітності;
раціональне харчування;
помірні фізичні навантаження (в протилежність цьому у спортсменок, які тренуються наізнос, зустрічається аменорея);
прийом тільки необхідних лікарських препаратів, які призначені лікарем, і т. д.
