Таке захворювання як зовнішня гідроцефалія головного мозку характеризується накопиченням надлишкової кількості цереброспінальної рідини в шлуночках і в просторах під оболонкою головного мозку, що сприяє їх розширенню і атрофії мозку. Причинами виникнення даного захворювання служать черепно-мозкові травми, запальні захворювання мозку і його оболонок, асфіксія, патологічні зміни судин в головному мозку, вади розвитку ЦНС. Тобто наявність будь-яких патологічних процесів, які здатні викликати порушення продукції або циркуляції цереброспінальної рідини.Захворювання може проходити як у відкритій формі, так і у закритій. Скарги пацієнтів відповідно будуть різні в залежності від типу гідроцефалії.
Однією з форм гідроцефалії є зовнішня замісна гідроцефалія головного мозку – захворювання головного мозку, при якій з різних причин його обсяг зменшується, а його місце стає заповненим цереброспінальної рідиною. Причинами є гіпертонічна хвороба, атеросклероз, струсу мозку та функціональні порушення шийних хребців. У таких пацієнтів зменшені інтенсивність руху крові через гальмування всіх основних функцій мозку і також зменшуються показники внутрішньочерепного тиску. Дана форма гідроцефалії може не проявляти себе роками внаслідок того, що об’єм головного мозку скомпенсована цереброспінальної рідиною. Внаслідок чого відсутня картина підвищення артеріального тиску, і наявності головних болів.
Основним методом для встановлення діагнозу зовнішня замісна гідроцефалія головного мозку служить магнітнорезонансна томографія черепа, яку, при виявленні даного захворювання, в подальшому рекомендовано робити 2 рази в рік.
Зовнішня замісна гідроцефалія може носити прогресуючий або постійний характер. Якщо не відбувається збільшення замещаемой площі і, відповідно, зменшення об’єму головного мозку, а також пацієнта нічого не турбує, лікування можна не проводити. Достатніми заходами будуть періодичні спостереження та обстеження у лікаря. Але якщо обстеження МРТ показало, що хвороба прогресує, то починати лікування слід негайно. Будь-яке зволікання буде загрожувати життю пацієнта.
Також для встановлення діагнозу проводяться наступні дослідження:
- УЗД;
- Комп’ютерна томографія;
- Ангіографія;
- Рентгенографія;
- Дослідження на наявність вірусів герпесу, краснухи, ЦМВ, сифіліс, токсоплазмоз.
Лікується зовнішня гідроцефалія головного мозку кількома методами. Тип лікування хвороби залежить від виду захворювання та віку пацієнта. Найчастіше призначаються судинорозширювальні і сечогінні препарати. Наприклад, такий діуретик як діакарб, нормалізує роботу центральної нервової системи і контролюючий відтік цереброспінальної рідини. До того ж відсутні вікові протипоказання для його призначення. Проведення декількох курсів подібної терапії дозволяють повністю позбавитися від захворювання або зняти періоди загострення.
Якщо набряклість не знімається, то лікар також може вдатися до пункції спинномозкової рідини для зниження внутрішньочерепного тиску.
Якщо ж застосування медикаментозного лікування не надає позитивного ефекту на динаміку захворювання, то тоді рекомендовано оперативне втручання. Одним з оперативних методів позбавлення від такої проблеми є шунтування. Іншим хірургічним способом служить проведення ендоскопії.
При найменшій підозрі на це захворювання слід негайно звернутися до лікаря, так як будь-яка форма гідроцефалії здатна призвести до незворотних наслідків і залишити людину інвалідом на все життя.
